Новий сезон у галереї Триптих Арт відкрив проєкт Ніни Мурашкіної АЛЕГОРІЯ ЦНОТЛИВОСТІ.

Ніна Мурашкіна – одна із небагатьох художників в українському сучасному мистецтві, яка відверто і чесно  говорить про  бажання, любов, чуттєвість, сексуальний потяг, розчарування, фемінізм. Працює з інсталяцією, живописом, графікою, об’єктами, часто поєднуючи їх в одному проєкті. «Мене завжди хвилювало, – говорить автор, – як з’єднати приторно цукрове, мармеладне, кітчеве, але в той же час щире, майже фольклорне, неприховано вульгарне, як погляд спітнілих очей через весь вагон метро, … з чистою і сильною лінією, гармонією кольору і дитячістю сприйняття того, що відбувається….».

…У період вже майже сформованого матріархату, як це не парадоксально і не безглуздо, в глибинi душі дiвчата та деякi хлопцi все ще чекають того єдиного, хто порушить їх спокій та прикрасить життя феєрверком емоцій і пристрастей.

У новій серії моїх робіт «Алегорія Цнотливості» відображена неоднозначність того, що відбувається: цнотливість – бiльше, ніж наполовину вiджилий атрибут, але все ще актуальний стан у житті.

Хтось із героїв мого живопису сидить у коробочці, як у золотому возику з хитким колесом, не спроможному їхати звивистими дорогами, хтось – ще не цілований зовсiм, і це заслуговує на окрему увагу, а хтось летить у потоках насолоди.
А навколо жорстокий–жорстокий світ із його пороками, насильством, зрадами та брехнею…

Джерелом мого натхнення стала українська народна пісня «Чом ти не прийшов?»:

— Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,

Як я тебе чекала?

Чи коня не мав, чи стежки не знав,

Мати не пускала?

– І коня я мав, і стежку я знав,

І мати пускала,

Найменша сестра, бодай не зросла, —

Сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла,

Коня осідлала.

– Ой їдь, братику, до дівчиноньки,

Що тебе чекала.

— Тече річенька невеличенька,

Схочу – перескочу.

Віддай же мене, моя матінко,

За кого я хочу.

Віддала мене моя матінка

За діда старого

Казала мені шанувать його

Так, як молодого

Шанувала рік, шанувала два,

Третій не стерпіла.

Перекинулась в сиву зозулю

Тай в світ полетіла.

Гаєм летіла, землю кропила

Дрібними сльозами.

Гаєм летіла, гілля ламала

Білими руками.

Прилетіла в сад та й стала кувать

В саду на калині.

Та й стала кувать, жалю завдавать,

Горе на чужині.

Мене завжди хвилювала тема недоторканості, цнотливостi, чистоти поглядiв і вчинків. У своїй творчості я цілеспрямовано, послiдовно і відверто розробляю теми душевних переживань, емоцiй та їх тiсного взаємозв’язку з пiдсвiдомiстю, у такий спосіб втілюючи свій власний погляд на речі і зберігаючи себе як художника.

Ніна Мурашкіна

Замовити графічний роман Ніни Мурашкіної «Ninochka»

Виставка триває 18.09–6.10.2021. за адресою: вул. Десятинна, 13.