Однією з найцікавіших подій виставкового сезону літо-осінь 2018 року став кураторський проект «Червона книга: мистецтво Львова 1980-1990-х років», що відбувся в рамках дослідницької платформи PinchukArtCentre. Ідею та саму експозицію виставки без перебільшення можна назвати сьогодні в Україні чи не найбільш новаційною. І справа не лише в тому, що завдяки різноманітним та досить вигадливим експозиційним прийомам виставка набула особливої візуальної виразності, а й перш за все через свою концепцію: розглянути певний період історії вітчизняного мистецтво в соціокультурному контексті часу, не нівелюючи її складності, а загострюючи увагу на проблемах та протиріччях. В українській кураторській практиці такі рішення – виняткові, як винятковою є і сама ідея виставка-дослідження, що ставить на меті аналіз часто парадоксальних шляхів вітчизняного мистецького поступу.
Варто нагадати, що для авторів проекту – Галини Хорунжої та Станіслава Силантьєва тема мистецтва Львова пізньорадянського часу невипадкова. Над її осмислення вони працюють вже кілька років. Справжньою художньою подією минулого 2017 року стала організованими ними виставка «Львів: Союзники», що проходила в НХМУ. Тоді куратори зосередили свою увагу на 1960-1970-х роках, але не просто показали в Києві маловідомі (чи взагалі невідомі) глядачам та більшості мистецтвознавців роботи художників Львова, а й представили їх у несподіваному та неоднозначному контексті, де програмна «нерадянськість» більшості творів та художників (М. Ягоди, Г. Жигульської, М. Кумановського, Ю. Соколова та ін.) виростала, сусідила чи виникала (?) саме в середовищі виробничих та науково-технічних досягнень «радянського Львова». Виставка «перекодувала» загально поширену міфологію столиці Галичини, як лише застиглого в часі міста-музею, де й досі плекають традиція початку ХХ століття. Між тим, як би там не було, саме за радянської влади у 1960-1980-х роках Львів перетворився на потужний промисловий та науковий центр, звідки не виїздили в пошуках роботи, а навпаки, куди приїздили люди працювати заводах та фабриках, чия продукція поширювалася по всій країні, де діяли серйозні дослідницькі інститути… Авторам виставки вдалося візуалізувати драматичну парадоксальність епохи: напругу та протиріччя між утисками в культурі та мистецтві на тлі загального промислового підйому.
Такий ракурс аналізу та й самого бачення вітчизняної історії звучить сьогодні вкрай актуально, відкриває нові, інші шляхи для дослідження того «досвіду радянської доби», який не просто залишився неосмисленим в нашій культурі, відзиваючись у сучасному українському суспільстві болючими проблемами, а й сьогодні на хвилі недолугої «декомунізації» часто викреслюється з національної історії. Між тим, як це вже не раз засвідчила історія людства, неосмислене, непроаналізоване минуле мстить за себе, його неможна просто перекреслити, воно спливає національними фобіями, суспільними трагедіями, громадськими протистояннями… А тому зрозуміти свою історію через мистецтво – шлях якщо не найлегший, однак для суспільства чи не найбільш безболісний, адже, як це підтвердили події останніх років в Україні, краще сперечатися на виставках та в музеях, ніж на вулицях та фронтах…
«Червона книга: мистецтво Львова 1980-1990-х років» стала певним продовженням попереднього проекту. Якщо в НХМУ автори зробили акцент на контексті, представивши в експозиції досить небагато творів мистецтва, то тут вони зробили навпаки. Виставка в PinchukArtCenter вперше широко показала глядачам творчість маловідомих львівських художників: дивні, сповнені відкритого драматизму та примхливої авторської фантазії картини Мирослава Ягоди, численні колажі Миколи Кумановського, фотографії І. Левіна, О. Іутіна, М. Французова, концептуальні твори О. Замковського, Ю. Соколова, С. Якуніна, графіку, живопис, художні об»єкти та документацію акцій І. Подольчака, Б. Бергера, С. Горського Г. Жигульської, Б. Тутильмана, М. Філатова, І. Франка та ін. Цей пласт творів відкриває нові сторінки історії українського мистецтва, додає до неї ще не осмислені змісти… Тим більше, що, як не дивно, навіть недавні в часі кінець радянської доби, роки перебудови та початок Незалежності зостаються і досі майже не описаними нашим мистецтвознавством, а через це знову, як це вже склалося стосовно більшості інших переодів вітчизняної історії мистецтва, мають і «білі плями», і своїх «невідомих художників». Такою «неописаною історією» зостається досі і мистецтво Львова другої половини ХХ століття загалом та його останніх десятиліть зокрема. Традиційно в ньому акцентується увага лише на певному колі імен, які в більшості пов’язані із усталеними видами образотворчості – живописом, графікою, скульптурою.., концептуальні ж практики чи більш гострі на нетрадиційні для Львова образно-естетичні висловлювання залишаються осторонь мистецтвознавчої уваги. Куратори ж «Червоної книги» показують тут «інший», паралельно існуючий Львів, де творили фотографи та перформери, чиї мистецтво несло у собі інше парадоксальне світобачення, крізь чию зовнішню іронічність проглядали приховані драми часу…
Проте проект у PinchukArtCenter викликав і багато запитань. Перш за все стосовно окресленого в ньому періоду 1980-1990-х років. Що малося на увазі? Адже на справді ці десятиліття в українській історії вмістили принаймні три історичних етапи: перша половини 1980-х – кінець доби радянського «застою» з його ідеологічною цензурою та застиглістю культурного життя ; середина 1980-початок 1990-х – перебудова, яка кардинально змінила ситуацію в культурі на мистецтві і для більшості представлених на виставці художників стала часом справжнього підйому та відкрила можливість для публічної самореалізації; і нарешті 1990-ті – перше десятиліття української Незалежності, яке змінило і суспільний устрій, і культурні пріоритети, і структуру художнього руху та обшири мистецтва. В «Червоній книзі» ж, на жаль, ці особливості культурно-суспільного поступу були зневільовані. А тому багато із закладених у проекті ідей залишилися нереалізованими.
Серед них, зокрема, актуальна і сьогодні тема особистої долі художника на зламі епох, яку окремо виділили куратори в анотації виставки, зазначивши її як «розслідування з елементами занурення в особисті біографії художників», що мало зафіксувати появу «нового втраченого покоління», яке «зникло на важливому етапі життя – переходу від динамічної зрілості 1980-х до передчасного старіння у пізніх 1990-х». Адже більшість з названих на виставці художників не знайшли для себе місця в нових «капіталістично-ринкових» умовах, а тому або взагалі залишили мистецтво, або переформатували свою діяльність у суто комерційному напрямку. Що ж – тема вкрай актуальна, несе в собі величезний змістовий потенціал, варта окремого ґрунтовного проекту-дослідження. Проте в експозиції виставки і вона, на жаль, розчинилася серед елегантних білих залів PinchukArtCenter-у… Можливо, її варто було виділити окремо, у певному просторі прослідкувавши творчий шлях одного-двух митців, супроводжуючи їхні твори необхідною документацією, текстами, світлинами…
Як і будь-який талановитий новаційний проект, «Червона книга» ставить питання, викликає різні роздуми та пропозиції, наштовхує на нові ідеї. А головне свідчить: в Україні з`явилося два нових самостійно мислячих та творчих куратори, здатних робити проекти, які б акумулювали важливі культурно-суспільні проблеми, які б несли в собі гостре та несподіване бачення.
Кандидат мистецтвознавства Галина Скляренко
_________________________________________________________
Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:
- Сара Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
- Вілл Гомперц Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
- Вілл Гомперц Думай як митець (правила креативного мислення, що працюють за будь-яких обставин)
- Грейсон Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
- Галина Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
- арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
- Александр Брей Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
- Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
- Григорі Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
- Марина Абрамович Пройти крізь стіни (автобіографія зірки сучасного перформансу)
- Дон Томпсон Помаранчевий надувний пес (буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку)
- Галина Скляренко Українські художники: з відлиги до незалежності. Книга перша (есе про художників)
Коментарі