Непоганим початком для розмови про проект Микити Лиськова «Energy OFF», що відкрився в дніпровській «Кімнаті» 22 листопада, була б розмова про контекст. Яка вона українська сучасна анімація і де мешкає? Хто її створює і хто презентує? Українських митців-аніматорів поки можна зустріти на профільних фестивалях, міжнародних конкурсах і в арт-інституціях. Микита Лиськов стверджує, що світ української анімації поступово набирає сил.

«Кімната» зовсім маленький простір відносно площі «Артсвіту». Відділена, окреслена, ніби підліткова кімната, підготовлена для молодої людини, якій вже просто необхідно мати окремий кут, та яка ще не доросла, щоб заробити на власну нерухомість. Такою є концепція цієї галереї в галереї, куди дорослі ще можуть втрутитись, порекомендувати або ж просто дозволити робити що забажається уберігши себе від серйозних наслідків.

За час свого існування, трошки менше року, цей простір прийняв вже 5 виставок дніпровських художників. Ще за декілька хвилин до офіційної презентації нового проекту «Energy OFF» за щільною шторою все є поки що сірим і безликим в очікуванні нового мешканця. Кожного разу «Кімната» виглядала по-різному, адже за словами директорки Ірини Полікарчук, — це певний експеримент і для галереї, і для митців.

Автор з’являється за декілька хвилин до відкриття. Самостійно швидко вмикає телевізор, вимикається світло. Це все задля того аби створити певну атмосферу навколо перегляду його роботи. Не просто по-сучасному пафосно з гарним проектором і в стерильних стінах, налаштовуючи глядача, що зараз буде арт, а як каже Лиськов — ніби ти знаходишся вдома (цікаво відмітити, що під час артіст-току Ніни Мурашкіної в ЦСМ ЄрміловЦентр, мисткиня навпаки просила проектувати фільм, аби гості не розслаблялися).

А оскільки найприємніші спогади про теплу домашню обстановку у багатьох йдуть із дитинства, в інтер’єрі відповідний антураж. Виринає башта — тумба зі скатертиною, старий телевізор з в’язаною серветкою на ньому, а вінчає це все, жаль що не кришталева, вазочка із цукерками. «Кімната» маленька, відвідувачів на відкритті багато, і коли вже ніде стояти, щоб не закривати нікому огляд, хтось заохочує: «Сідай!». Бо перед цим «зіккуратом» є килим.

«Інсталяція присвячена енергії, її народженню, її функціонуванню, її візуалізації». Анімаційна частина — це шестихвилинний абстрактний відеоряд, в якому легко зав’язнути, залипнути. Якщо дивитись тверезо, то доросла людина, яка невідривно витріщається у екран з яскравою зміною кадрів і без очевидного сюжету, здалася б дивною. Дитяче ж сприйняття, яке навпаки прагне до розцвіченості, дозволяє відкрити фонтан уяви. З однієї сторони, ти намагаєшся зчитати інформацію через викривлене зображення, з іншої — вловити запропоновану нитку теми та інтерпретувати її відносно можливостей власної фантазії.

Проект Микити Лиськова є курйозним з огляду на формат. Виставка не тільки відділена від загального простору галереї стінами «Кімнати», але й складається лише з однієї роботи. Це дозволяє максимально зконцентрувати увагу на об’єкті та мінімальними засобами занурити в атмосферу, не дозволяючи зовнішнім факторам можливості відволікти.

Микита Лиськов свідомо запускає сценарій «дитинство», спогади про яке тліють десь всередині кожного. Сучасна тенденція до ностальгії, підштовхує багатьох митців працювати із темою пам’яті. І в той час, як різні художники розкривають цю тему по-різному, Лиськов апелює до пам’яті особистої. Якщо зробити флешбек, то: “Скільки тобі років? 5? 10? Це не важливо, ти знаєш, що якщо зображення погане потрібно налаштовувати антену. Ти полишаєш брата/сестру слідкувати за зображенням, а сам лізиш і крутиш її: ну як, видно щось? Ось вже сидиш у колготах або, можливо, в одній білизні, на килимі прямо перед телевізором, тобі цікаво. Потім зриваєшся до телєка аби взяти цукерку, швидко, щоб хтось із дорослих не  встигнув шикнути, мовляв, не перекривай екран. А на екрані з’являється елемент, він рухається, поспішає по власним справам. Його історія… Він зникає, знову з’являється, у тому світі блимає колір – червоний, синій і вся твоя уява направлена на створення нового світу з власними героями”.

Правда якщо в дитинстві ми дивились загалом розважальну мультиплікацію, то в даному випадку митець вмикає абстрактну анімацію. Вона створена під враженням від композиції Bryan Eubanks і Jason Kahn «Energy (Of)». Це складна музика, що обрисовує реальність, знаходячись відірваною від неї. Для Микити Лиськова головним стимулом використати цю композицію була відсутність почуття її завершеності, що залишає можливості для дофантазування.

Митець вже має досвід створення анімації під музику. Раніше він працював над відеорядом для концертних виступів групи DZ’OB та пісні «Пам’ятай» Дельфіна. Взаємодія Лиськова з музикою, це безумовно агапе. В різних роботах художника анімація підлаштовується під ритм композиції, дозволяючи тій домінувати, а іноді прагне до більш складної взаємодії і чекає, щоб зачепило, як у випадку з «Energy OFF».

Попередня практика поєднання музики та мультиплікації Микити Лиськова пояснює логічність та цілісність анімаційної інсталяції «Energy OFF», а саме цифрові шуми. За словами автора, вони також є анімацією, хоча й створені не ним, а телевізором, складною та страшною машиною, яка б нічого не показала, якби не була перепаяна під потреби сучарта. Шуми доповнюють відеоряд загалом і є одночасно відсилкою до технічних проблем з телезображенням, знову вмикаючи тригер пам’ятi.

І камерна виставка є майже не одою анімації на грані з відео-артом. Микита Лиськов при цьому не має пафосу, він дозволяє не розуміти, не інтерпретувати, а просто зайти в одну конкретну кімнату, кімнату пам’яті, вимкнути світло і уявити енергію.

Автор тексту: Валерія Горбачова

Автор фото: Владислав Лемм

_________________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

• Майкл Берд 100 ідей, що змінили мистецтво (поворотні моменти історії мистецтва: від малюнків у печерах до стріт-арту),
• Сара Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
• Вілл Гомперц Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
• Вілл Гомперц Думай як митець (правила креативного мислення, що працюють за будь-яких обставин)
• Грейсон Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
• Галина Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
• арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
• Александр Брей Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
• Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
• Григорі Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
• Марина Абрамович Пройти крізь стіни (автобіографія зірки сучасного перформансу)
• Дон Томпсон Помаранчевий надувний пес (буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку)
• Галина Скляренко Українські художники: з відлиги до незалежності. Книга перша (есе про художників)