Нещодавно в дніпровській галереї Артсвіт пройшла виставка харківської художниці Белли Логачової під назвою «Спостреження». Виставка стала продовженням її проекту «Міст» разом з культурною ініціативою “Cultural Traffic», яка надає можливість діячам культури подорожувати між Харковом і Дніпром, щоб реалізовувати спільні проекти і сприяти розвитку культурних зав’язків. Протягом поїздки до Дніпра в рамках цього проекту мисткиня збирала уривки фраз звичайних перехожих, робила фото та просто цікавилася особливостями міста. Найяскравішим враженням став пейзаж величезного звалища, на якому були сотні чайок. Образ птаха став для неї символом Дніпра, який вона використала в обох своїх проектах. “Міст” був презентований в ЄрміловЦентрі (Харків) та фактично  став “реконструкцією одного дня”.

У Дніпрі художниця вирішила створити продовження проекту і присвятила його дослідженню поняття «спостереження». На цю тему мисткиню наштовхнула випадкова розмова підлітків, які обговорювали фільм “Ворог держави”. Образ персонажа фільму, що спостерігає за птахами, і привів художницю до думки, що птахи спостерігають за нами, так само як і камери. Так чайка стала не тільки символом міста на воді, а й образом дрона.

Разом з кураторкою проекту Оленою Касперович вони розробили експозиційне рішення виставки, що зайняла перший поверх галереї Артсвіт. Вона включає в себе різні медіа, такі як фотографії, інсталяція з крилами чайок та відео. Основною ідеєю виставки стала спроба пропрацювання стану тривоги, що виникає у людини в часи тотального прогресу та постійний контроль камер, що перетворюють реальність на “низку відеоматеріалів, складених різними джерелами”.

Потрапляючи у виставковий простір, перше, що звертає на себе увагу, – це три великі фотографії, які зображають ідилічні пейзажі поля, дороги і моря. Роздивляючись їх поступово, помічаєш, що пейзажі не є справжніми і складаються з суміщень різних зображень та повторюваних елементів. Піднімаючи очі над роботою, глядач бачить камери, що тихо за ним шпигують. На щастя, вони є муляжами, але мимоволі викликають почуття тривоги та дискомфорту. На мою думку, частина експозиції з фотографіями та муляжами камер виглядають найбільш  цілісно та завершено. Вони вдало спрацьовують для глядача, створюючи той самий ефект “третього ока”.

Образ чайки, що надихав мисткиню, знайшов своє відображення в інсталяції, де ми бачимо птахів “схоплених” в моменті прольоту крізь стіну. Тут художниця створює ситуацію, коли птах з вільного спостерігача перетворюється на об’єкт спостереження і не може сховатися від поглядів. Схожа ситуація відбувається і з людиною, що потрапляє в поле зору камери у публічному просторі і не має можливості сховатися від неї. За інсталяцією знаходиться відео, на якому повторюються кадри зйомки чайок з міста Маріуполь, які художниця вважає нагадуванням про військові дії на Сході. Через досить активну частину експозиції з фотографіями ця інсталяція майже втрачається. ЇЇ історію виникнення ідеї та концепцію пощастило дізнатися лише тим, хто потрапив на відкриття, адже в описі проекту про це нічого не зазначено.

В експозиції на стіні розміщена цитата, яка має велике значення для художниці. В ході роботи над проектом, художниця шукала різні значення терміну спостереження. В решті решт, вона обрала цитату: «Спостереження протиставляється експерименту. Пасивність спостерігача – спостерігач не змінює навколишню дійсність. Безпосередність – спостерігач фіксує те, що бачить». Своїм проектом художниця ніби полемізує із зазначеною фразою і хоче довести, що спостереження в її розумінні передбачає активну позицію спостерігача та можливість для експерименту всередині цього процесу.

В цілому проект та його концептуальна частина не справляє цілісного враження. Застосування різних медіа в даному випадку не сприяють складанню цілісного наративу про спогади художниці та ідею спостереження, а навпаки членують виставку на частини. І, якщо не знати всього бекграунду проекту та його історію, сприйняти виставку і зчитати її представляється майже неможливим завданням. Більш зрозумілою і повною виставку могло б зробити включення в експозицію проекту “Міст”, продовженням якого власне і є ця виставка. Це дозволило б глядачу побачити витоки образів, застосованих у другому проекті, та подивитись на їх трансформацію.

Фото експозиції: Віта Попова. Надано галереєю Артсвіт

З того, що дійсно приваблює в проекті, – це його іронічність. Через це, не дивлячись на певні прогалини, він знайшов відголос у глядача, який проводить аналогію з нещодавнім встановленням на перехрестях Дніпра 30 тис. камер спостереження, що наштовхує на думку про позбавлення приватності заради безпеки.

Текст: Наталія Чичасова

Фото експозиції: Віта Попова. Надано галереєю Артсвіт

____________________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

• Сари Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
• Уілла Гомперца Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
• Грейсона Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
• Галини Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
• арт-виданні 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
• Александра Брея Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
• Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)