#неймовірні: Луїз Буржуа

chernozem.info 23.02.2018

У своїй творчості я вбивця.

Луїз Буржуа

Мистецтво — це гарантія здорової психіки.

Луїз Буржуа

Видавництво ArtHuss за участі друкарні Huss випустили український переклад книжки відомої мистецтвознавиці Бріджит Квінн «Неймовірні. 15 жінок, які творили мистецтво й історію». Ми пропонуємо ознайомитись з усіма героїнями книги, щоб до моменту її прочитання ви знали основні факти з біографії кожної мисткині. В рамках серії публікацій #неймовірні ділимось уривком із книги Бріджит Квінн «Неймовірні. 15 жінок, які творили мистецтво й історію», присвячений мисткині Луїз Буржуа.

Буржуа народилася в Парижі на Різдво 1911 року. «Я була чиряком на дупі вже коли народилася», — розповідала вона, адже, мовляв, не дала батькам відпочити на свята за келихом шампанського із устрицями, не кажучи про те, що завдала клопотів лікареві. І якщо вірити її творчості (та її словам), то відчуття власної недоречності й зайвості пронизувало все її дитинство. Особливо в тих справах, до яких був причетний батько.

bez-imeni-1

Дівчинку назвали на його честь (Луї Буржуа), почасти тому, що той хотів сина. Її батько був не від того аби садистично покпити з дочки, ніби натякаючи на те, чого їй для цього бракувало (поґуґліть «Louise Bourgeois peels tangerine» [«Луїз Буржуа чистить мандарин»], і знайдете пронизливу демонстрацію того, як дитячі болі можуть залишатися з нами аж до самої старості, навіть досить успішної). «Дорікання» дочці тим, що їй бракує пеніса (за участі згадуваної мандаринки та кухонного ножа) наче зумисно створено для сюрреалістів. Тож нічого дивного, що Буржуа, коли виросла, створила приголомшливу композицію й назвала її «Знищення Батька».

Першу світову війну (її батько воював) вона провела в материній родині, яка мала невеликий бізнес: знаходила та ремонтувала старі гобелени, величезні килими з непростими ткацькими взорами та складними сценами, з вишуканими краями та тлом. Їх реставрація була водночас і ремеслом, і мистецтвом.

Коли ж батько Буржуа повернувся з війни, то почав вишукувати гобелени по селах (їх часто використовували як завіси в стайнях або ж гріли ними коней у холодні ночі), тоді як мати керувала крамницею, наглядаючи за штатом із двадцяти п’яти жінок. Її мати була водночас і практичною, і схильною до творчості, тож могла керувати чималою майстернею — і водночас реставрувати прекрасні мистецькі витвори минулого. Вельми сильна в багатьох відношеннях, фізично вона, на жаль, не була міцною. Вона заледве пережила іспанську лихоманку в Першу світову (епідемія, яка вбила сорок три тисячі солдатів), і значну частину дитинства Буржуа стежила за материним здоров’ям.

Вона розповідала, що хотіла стати незамінною, і їй це вдалося також і в інших сенсах. Коли їй виповнилося десять, Буржуа вже вміла ткати й доплітати відсутні частини гобелена. А позаяк самі гобелени були великими та важкими, їх нерідко волочили, пошкоджуючи нижню частину. «Я стала експерткою з виплітання ніг, — розповідала Буржуа. — Це навчило мене, що мистецтво може бути як цікавим, так і корисним. Ось звідки почалося моя творчість». І в тій-таки швацькій майстерні, де вона сиділа поруч із жінками, які любили за роботою попліткувати, Буржуа дізналася про те, що її молода англійська няня була батьковою коханкою. Гнів, який вона відчула, запалив її мистецтво на багато десятиліть.

mamanaraignee_de_louise_bourgeois

Батько вважав сучасних йому митців «паразитами», але коли мати Луїз померла 1932 року (ох, ці померлі матері!), вона несподівано переключилася з вивчення математики в Сорбонні на мистецтво. Для неї ці два прагнення були не надто далекими. «Скульптура — це саме та задача, яку треба вирішити, — не раз казала Буржуа. — І ще це насолода від успішно знайденого розв’язку». Вона працювала в чудових студіях, де «вимінювала» свої перекладацькі вміння на заняття з мистецтва (а платоспроможними зазвичай були американцями, тож бодай за це Луїз могла бути вдячна ненависній няні). Буржуа знала багатьох художників-сюрреалістів, але не погоджувалася на ті ролі, які вони пропонували (або моделі, або коханки).

1938 року дівчина познайомилася з американським істориком мистецтва  Робертом Ґолдвотером, продаючи йому відбиток Пікассо в маленькій галереї при батьковій майстерні з реставрації гобеленів. «І десь поміж розмовами про сюрреалізм та останні тенденції, — розповідала Луїз, — ми вирішили одружитися».

***

Завдяки одруженню з Ґолдвотером Луїз Буржуа переїхала з Парижа до Нью-Йорка, і їй справді пощастило, адже в повітрі Європи вже пахло Другою світовою. Не менш важливо й те, що переїзд дав їй змогу залишити позаду всю ваготу європейської історії мистецтва, а також суспільні та родинні обмеження.

Тому вже 1941 року Буржуа стала une vrai femme maison, хатньою господинею з трьома синами та чоловіком — поважним нью-йоркським інтелектуалом. Вона й далі творила, хоча не всі знали, що дружина професора Ґолдвотера художниця. Сюрреалісти, котрим пощастило втекти з Європи, іноді збиралися в них удома. Буржуа вони не вражали: «Я їм опонувала, — розповідає вона. — Вони здавалися такими зверхніми та гордовитими». Тіні батька. І, звісно, тіні чоловічої привілейованості, якій вона чинила опір, що пронизував усю її творчість.

111111

І хоча пеніс із латексу завдовжки 61 см і має певні імпліцитні порнографічні риси (а може, утілює чоловічі прагнення?), у версії Буржуа він здається насамперед кумедним. Товстенький, зморщений, величезний, він, без сумніву, виглядає перебільшеним. І назва твору це лише підкреслює: «Fillette» (що означає «маленька дівчинка», або «дівчатко»).

Себто не такий ви вже й усемогутній, пане Пенісе. Роботу можна було назвати також «Моє домашнє звірятко», і саме так він і виглядає на відомому фото Роберта Мепплторпа 1982 року. Луїз Буржуа, усміхнена й задоволена собою, цілком буденно тримає під пахвою «Дівчатко». Її права рука підтримує голівку пеніса знизу, ніби це мордочка маленького песика (такси?), якого вона сховала під пальтом. Це могла би бути звичайна пані з середмістя, яка ніколи не виходить із дому без хатнього улюбленця. Але все ж дуже незвичайна пані. Майже Леонардова «Пані з горностаєм», яка пережила реінкарнацію й опинилася в Мангеттені 1980-х, але, замість тваринки, тримала в руках фалос…

Переклад Роксоляни Свято

__________________________________________________________________________

Замовити книгу Бріджит Квінн “Неймовірні. 15 жінок, які творили мистецтво й історію”

Продовження серії публікацій #неймовірні на CHERNOZEM.

Матеріали на схожі теми

Коментарі