Михайло Демцю народився 2 січня 1953 року в с. Круковець на Львівщині. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. Член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв України. Народний художник України.
Нагороди:
Всеукраїнське триєнале живопису. ІІІ премія, 2001 р.
Фестиваль кераміки в Музеї кераміки. Вестервальд, Німеччина. І премія. 2003 р.
Володимир Гусар
Є художники, які перетворюють сонце в жовту пляму,
але є й інші, ті, що своїм мистецтвом і своїм розумом
перетворюють жовту пляму в сонце.
Пабло Пікассо
Кожен етап творчості Михайла Демцю позначений передовсім розкриттям усе нових граней таланту. В творчості Пабло Пікассо був, так званий, “голубий період”, а у Михайла Демцю – “АРТ синій”. У свої права цей період вступав поступово: на полотнах з’являються розкішні натюрморти, величні іспанські морські краєвиди, романтичні композиції з життя гуцулів, символіко – алегоричні табуни коней. Його палітра стає все менш різноманітною, все сильніше звучать акценти синього. Майстер не прагне до “тривимірності” зображень, тікає від класичної перспективи. Художника дедалі більше цікавлять теми з української історії, народної міфології і фольклору – це невичерпне джерело його героїв, Показовим є і цей новий цикл створений митцем в останній час. Його сюжетні композиції відрізняються тонкістю колірних побудов, пластичністю форм і в той же час гостротою лаконічного малюнка, ці твори художника відзначені проникливістю соціально – психологічної характеристики людини. В майже монохромній гамі блакитних, синіх і зелених тонів з’являються його гуцули. Ці полотна набувають оптимістичного забарвлення. Наче промінь надії проникає в душі його героїв разом з появою в кольоровій гамі його картин більш світлих прозорих барв, вкраплень червоного, білого… Прекрасний синій не давав спокою художникам багатьох епох. Емоційну силу всіх відтінків синього активно використовували Джотто, Вінцент ван Гог, Врубель, Василій Кандінський, Франц Марк, Іво Кляйн… Михайло Демцю синім кольором виражає внутрішній стан та емоції своїх героїв.
Михайло Демцю романтична натура, і бачить в природі джерело невичерпного натхнення. По справжньому його цікавить не тільки людина але і те, що безпосередньо оточує або стосується неї. Його композиції – не замальовки з натури, а певні образи, що народжуються в уяві при творчому, чуттєвому переосмисленні краєвидів. У наслідок цього роботи часто сповнені якоїсь особливої ірреальної аури, світовідчуття. Художник зображає природу не такою, якою ми бачимо її в дійсності, а якою він сам її сприймає. Він відтворює власне не природу, а враження, справлене природою на його душу. Пейзажний живопис завжди в повазі у художника. Він то романтичний наповнений спокоєм та пишнотою то напружений, де іде вічна боротьба трьох природних стихій – неба, моря і землі. Вдаль простягається сріблясте, ультрамаринове, сліпуче, неозоре море. Воно заворожує погляд своїм блиском та білими баранцями хвиль на темно-синьому тлі поетичного краєвиду то могутнім ритмом морської стихії. Романтика та краса безмежних вод морського простору Іспанії написано широкими та енергійними мазками чим підкреслюється велич та простір непостійного і грайливого, спокійного і бурхливого, могутнього і величного моря. Його пам’ять тримає багатогранні явища атмосфери, ефектні миттєвості в житті природи, а відпрацьована роками техніка, професійна майстерність дозволяє з достовірною точністю відтворювати створену уявою картину природи.
Привертають увагу узагальнені силуетні зображення коней, інтенсивні сині чи червоні кольори яких налаштовують на чуттєве сприйняття картин. Стривожені погляди, напружені м’язи, граціозно вигнуті шиї, розвіяні пишні гриви і хвости – це символи сили, руху, швидкості, свободи. Картини пронизані рухом: коні мчать, не торкаючись землі. Пабло Пікассо колись, говорив: Якщо я намалюю дикого коня, ви не побачите коня … Але абсолютно точно побачите дикість!
В святково величавих натюрмортах декоративні вази художник одягає в умовні капелюшки з розкішних, барвистих квітів. До освітленим відтінкам синього кольору приєднуються рожеві, попелясто-рожеві, золотисто-рожеві, зелені, червоні… Його букети – це буяння велетенської енергії землі. Насичені спалахи червоного, жовтого, синього, фіолетового, як святкові, життєрадісні феєрверки на вечірньому небі, вражають, заворожують, створюючи величне дійство на полотні.
Митець полюбляє писати чистими, незмішаними фарбами, які вражають своїм дивовижним, непередбачуваним колоритом. Як не дивно, але саме колорит, що є найматеріальнішою категорією в малярстві, – писав Жак Луї Давид – діє на почуття глядача перш за все. Михайло Демцю любить фарбу в усій її свіжості та яскравості. Роботи експресивні, виразні, художник ретельно, мазок за мазком накладає кольори, ніколи не змішуючи їх на палітрі. Колір поставлено на перше місце і йому відведено роль першої скрипи в загальному ансамблі. Дослідивши традиційну українську ікону на склі, вітражі львівської сецесії, закарпатську школу малярства художник добре знає як впливає на глядача чистий колір. У нього він відіграє таку ж головну роль, як у творчості інших живописців, приміром, сюжет чи якась дія героїв. Творець мислить кольором, кольором будує форму, вкладаючи в широкі, пружні, виразні, енергійні, сміливі, віртуозні мазки всю силу емоційного хвилювання, надаючи творам експресії і внутрішньої динаміки. Працюючи швидко і навально художник впевнено ліпить форму, але при цьому вдається до певної її деформації. Живопис творів автора темпераментний і соковитий.
Цей стиль ріс з його внутрішнього самовідчуття. Його енергія, енергетика стали тим мотором, який рухає його мистецтво. Він, як і завжди, надзвичайно багато працював і створив в цей період десятки нових цікавих робіт. Живопис для художника є пригодою яка знову і знову відкривається перед ним і яка вимагає всю людину і всіх його сил. «Адже бути митцем – це не просто робота, це ідентичність, що здобувалася важкою працею, це репутація, що будувалася тривалий час, це виокремлений суспільний статус, який, що правда, не розривний від інтегрованості в соціумі. Ступінь бакалавра чи магістра образотворчого мистецтва – це не привід людям впевнено говорити про себе, що вони митці.» – пише Сара Торнтон.
Михайло Демцю талановитий український митець, ім’я якого широко відоме в Україні та за її межами. Виставкова діяльність художника дуже насичена. Виставки у Львівському Національному Музеї чи у Львівському Палаці Мистецтв, у Києві в залах Національного музею Тараса Шевченка, в галереях «Триптих» та «АВС – арт», в Брюселі у галереї «К Gallery» чи у Німеччині в Commerzbank Plaza, у Франції у замку Шамбор чи вже традиційна участь у Паризькому Осінньому Салоні, а ще пленери і треба всюди встигнути і бути присутнім особисто. Маестро неодноразово був запрошений розписувати порцеляну в Німеччину на всесвітньо відому фабрику Rosenthal, де свого часу працювали такі видатні художники, як Енді Вархол та Сальвадор Далі. Треба згадати і про виставку, яка проходила з великим успіхом нещодавно в Hans-Thoma-Kunstmuseum в німецькому місті Bernau. Цей музей носить ім’я славетного німецького класика Hansa Thoma (1839-1924). Це був цікавий, успішний проект спільної виставки Михайла Демцю і цього художника. Ретроспективна виставка в музеї – це не просто підтвердження популярності, а й вибухова заява про себе.
Широкий декоративний живопис, який характерний для його композицій, відображає глибину погляду мистця на світ, виявляє простір його душі, широту бачення життя, прагнення піднятися над буденністю. Кожен твір Михайла Демцю немовби запрошує нас до вдумливого споглядання, закликає розділити радість співпереживань, приваблює чистотою гармонійних фарб. Цей обдарований митець залишає часточку своєї душі на кожному своєму полотні.
Тетяна Чуйко
Герой одного з оповідань Букерівського лауреата Я.Мартела каже, що подорожі для нього – необхідний елемент розвитку, спосіб існування й метафора духовних мандрів. Для Михайла Демцю вони також є сукупністю цих компонентів. Справжній художник, він спостерігає за життям, збираючи враження. А де ж їх знайдеш більше, як не в подорожах? Саме там М. Демцю пише немало картин, отож подорожі укладають історію його життя як творчості. А з часом кількість побаченого, спостереженого й емоційно пережитого дає іншу якість у сенсі глибинних відкриттів митця в самому собі й довколишньому світі.
Народжений на Львівщині, він давно живе у Львові, який став улюбленим Домом, до якого хочеться повертатися з мандрівок. Здавалося б, що й у них художник шукатиме милих для мистецького ока архітектурних шедеврів, чи, принаймні, добре знайомого гірського рельєфу. Звісно, їх не омине пильний погляд творця. Та найбільшою притягальною силою, найбільш звабливою красою в його очах володіє море-океан.
У проекті «У кольорі неба» М.Демцю показує, як озивається в ньому голос предків. Ще язичників, для яких вода була материнською основою світотворення. Пам’ятаєте, певне чуте ще у дитинстві: колись не було нi неба, нi землi, а тiльки синє море. А море-океан охоплював увесь свiт, і саме небо. В міфології це – стихія особлива, широка й всеохопна. І вже християн: у Біблії описано «розподіл» на води верхні (небо) й нижні (земні, власне підземні). «На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами», – читаємо в Книзі Книг. Досвід поколінь, культурна традиція, що творилася навколо символу моря-океану, входять у процес творення мистецького світу М.Демцю в час набуття ним індивідуального, особитісного, досвіду після років успішної мистецької практики. Як тут не нагадати Мартелову «метафору духовних мандрів».
Відкривши для себе Європу (а ій уже давно відома творчість М.Демцю), художник зупинив увагу на Франції. Не тому, що там Париж. Тому, що там – Бретань. Край мальовничий і суворий, де безліч панорамних видів: вода і небо. Край особливих барв – потужних і стриманих, глибоких і зефірно-ніжних, як захід сонця в Бретані, на узбережжі. І ось тут, легендарний у мистецьких – і не тільки – колах завдяки дзвінким барвистим сплескам кольорів, Михайло Демцю з часом починає творити світ у своїх картинах ледь не всуціль у кольорі неба. Неба над водами моря-океану, де краплі бризу долітають до верхніх вод; де вітри розгойдують обидві стихії, віддзеркалюючи їх одну в одній, мережачи хмарами, сплесками хвиль. Свою «партію» веде знаменитий пастозний мазок художника, що увиразнює й організує коловорот стихій, задаючи ритм. Але, чи не найголовнішим, тут є колір. Благородний синій, вишуканий синій, чутливий синій, самодостатній синій… Бо навіщо зайве, коли пишеш головне – створені Богом небо й води. Лише білі акценти вільно ширяючих птахів, тільки легкі вітрильники посеред злиття води і неба… Й преніжний рожевий відсвіт – як метафора Всевидящого ока – над синім-синім-синім простором.
І навіть коли він вривається в натюрморт, доповнюючись рожевим, зеленим, його коштовні відтінки задають тон у грі світлових потоків і ліній умовного інтер’єру та схоплених порухів вітру, що призводять до здвигу: рухається повітря, світло, починає «промовляти» фактура речей.
Ряд робіт переважно медитативного, філософічного забарвлення, де поєднання стрімкої, ритмічної манери письма і промовисто стриманого колориту народжують трепетну, пульсуючу красу, автор доповнив іншими – більш соковитими за колоритом, настроєвими.
Яскравіший, торкнутий соковитим фіолетовим і бірюзою, синій колір М.Демцю обирає у випадку, коли до берегів природи підступає місто. І вже його кольорові вогні відбиваються у воді, розповідаючи про створене людьми й нагадуючи заодно про адепта кольорового «багатоголосся» й насиченості Демцю, знаменитого його попередніми періодами творчості. Та ще в блакитно-бірюзово-синьому, із бузковим та фіолетовим, натюрморті на тлі дальніх вікон міста, що вгадуються. Активний ритм міста-тла, що переданий широкими мазками, врівноважується бузковим спалахом пляшки та келиха на першому плані. Чи не як варіант для медитації серед шаленого міського темпу?
Серія включає кілька портретів.
Віолончеліст, червоно-помаранчево-жовтий контур якого, звучить на найтемнішому синьому, майже чорному оксамиті ночі, як образ самої мелодії.
Автопортрет художника в кав’ярні, де все, крім стола, змальовано досить узагальнено. Тут є чорний, але більше – найніжніших відтінків блакитно-фіолетового й рожевого. Позаду ллється сяєво. З дзеркала, в якому відбивається постать митця? З обширів сліпучої вічності, де, маючи духовний досвід, вільно почувається автор-творець? А ще він скидається на іншого художника – на П.Гогена в «Автопортреті з жовтим Христом». Тому, що майстерно застосовує набутки постімпресіоністів? Тому, що також їздить до Бретані, з якою зрештою пов’язані духовні й мистецькі осягнення? А може це Гоген у такий спосіб передає вітання Демцю? Художники ж розуміють один одного. Бо що для них час?
Каталог робіт художника було видано у Видавництві ArtHuss.
ТВОРИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В МУЗЕЯХ
Дирекція художніх виставок
Міністерства культури і мистецтва України:
- Вечірній Львів. Папір, акварель. 50X70, 1986.
- Свято. Папір, акварель. 50X63, 1987.
- Світло і тіні. Триптих. Папір, акварель. 50X63, 1987.
- Свято в Карпатах. Триптих. Папір, акварель. 50X63, 1987.
- Прощання. Диптих. Полотно, олія. 64X67, 1987.
- Вечірня розмова. Триптих. Папір, акварель. 50X63, 1987.
- Ксеня. Полотно, олія. 97X116, 1987.
- Мелодія гір. Полотно, олія. 91X116, 1988.
- Молоді господарі. Папір, акварель. 50X63, 1988.
- Пам’ять. Папір, акварель. 50X63, 1988.
- Ой, Іванку. Папір, акварель. 50X63, 1988.
- Марічка. Папір, акварель. 50X63, 1989.
- Побесідуємо з вами. Триптих. Папір, акварель. 50X63, 1989.
- Крик. Полотно, олія. 150X200, 1990.
- Українські вікна. Полотно, олія. 91X116, 1990.
- Українка. Полотно, олія. 80X100, 1990.
- Неспокій. Полотно, олія. 50X60, 1991.
- Марія. Папір, акварель. 100X80, 1991.
Національний Музей у Львові:
- Козацька клятва. Полотно, олія. 73X93, 1991.
- Перед дзеркалом. Папір, акварель. 50X63, 1987.
- Гарячі піски. Папір, акварель. 50X63, 1987.
- Чекання. Папір, акварель. 50X63, 1987.
Львівська картинна галерея:
- Вечірня розмова. Папір, акварель. 50X70, 1989.
Сумський художній музей:
- Відпочинок. Папір, акварель. 50X63, 1989.
- Оголена. Папір, акварель. 50X63, 1989.
- Дари новонародженому. Папір, акварель. 50X63, 1989.
Хмельницький художній музей:
- Весна. Полотно, олія. 90X90, 1992.
- Молоді господарі. Полотно, олія. 80X100,1992.
Національний художній музей України:
- Освітлений свічками. Полотно, олія. 80X100, 1989.
- Розмова. Папір, акварель. 50X61, 2002.
- Зимові Карпати. Полотно, олія. 91X116, 2002.
- Місто Сальвадора Далі. Кадакес. 91X130, 2003.
- Печерська Лавра. 91X116, 2000.
Керамічний музей, Вестервальд, Німеччина:
- В Карпатах. Ваза. Живопис на кераміці. 2003.
Запорізький художній музей:
- Автопортрет. Полотно, олія. 80X60, 1997.
Національний музей Т. Шевченка:
- Печерська Лавра. Полотно, олія. 91X116, 2008.
- Українка. Полотно, олія. 116×91, 2005.
Персональні виставки
- 1993 – Національний музей, Львів.
- 1997 – Львівський палац мистецтв.
- 1999 – Бохум, Німеччина.
- 1999 – Реймс, Франція.
- 2000 – Реймс, Франція.
- 2001 – Ганс-Тома-музей, Німеччина.
- 2002 – Брасьє, Франція.
- 2002 – Палац мистецтв, Львів.
- 2003 – Галерея мерії, Фрайбург, Німеччина.
- 2003 – Галерея «Ремізе», Німеччина.
- 2003 – Музей кераміки, Вестервальд, Німеччина.
- 2003 – Національний художній музей України.
- 2004 – Комерцбанк, Франкфурт, Німеччина.
- 2004 – Брасьє, Франція.
- 2004 – Бохум, Німеччина.
- 2004 – «К» галерея, Брюссель.
- 2005 – Дойчебанк, Ален, Німеччина.
- 2005 – Ганс-Тома-Музей, Німеччина.
- 2005 – Галерея «Триптих», Київ.
- 2005 – Національний музей, Львів.
- 2006 – Галерея «Триптих», Київ.
- 2006 – Музей кераміки, Вестервальд, Німеччина.
- 2007 – Національний музей ім. А. Шептицького, Львів.
- 2007 – «К» галерея, Брюссель.
- 2008 – Бад Наухейм, Німеччина.
- 2008 – Брасьє, Франція. Співпраця з фірмою «Розенталь», Німеччина.
- 2008 – Національний музей ім. Т. Шевченка, Київ.
- 2009 – Галерея «Триптих», Київ.
- 2009 – Національний музей ім. Т. Шевченка, Київ.
- 2009 – «К» галерея, Брюссель.
- 2010 – Галерея «Мона Ліза», Париж.
- 2011 – Національний музей ім. Т. Шевченка, Київ.
- 2012 – Національний музей ім. А. Шептицького, Львів.
- 2013 – Галерея «Мистецька збірка», Київ.
- 2014 – Галерея «Триптих», Київ.
- 2014 – Галерея «АВС-арт», Київ.
- 2016 – Вацляр, Німеччина.
- 2016 – Галерея «Зелена канапа», Львів.
- 2016 – Бросьє, Франція.
- 2017 – Ганс-Тома-Музей, Німеччина.
- 2018 – Національний музей ім. Т. Шевченка, Київ.
_________________________________________________________
Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:
- Сара Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
- Уілл Гомперц Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
- Грейсон Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
- Галина Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
- арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
- Александр Брей Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
- Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
- Григорі Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
- Марина Абрамович Пройти крізь стіни (автобіографія зірки сучасного перформансу)
- Дон Томпсон Помаранчевий надувний пес (буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку)
- Галина Скляренко Українські художники: з відлиги до незалежності. Книга перша (есе про художників)
Коментарі