Дискусія про спадок Тараса Шевченка як авангардиста

chernozem.info 18.03.2020

Дискусія про спадок Тараса Шевченка як авангардиста

У рамках проєкту «Століття української абстракції», який ініціювало видавницво ArtHuss, відбувається виставка робіт митців-абстракціоністів «Категорії виразності». Експозицію супроводжує програма лекцій, кураторських екскурсій… Під час однієї із дискусій «Спадок Тараса Шевченка як авангардиста», що відбулася 7 березня, слухачі відкрили несподівані грані творчості поета. Оскільки у експозиції представлені його натюрморт і годинник, то як митець пов’язаний з авангардизмом?

Існує усталений образ Кобзаря, як класика української літератури. Мистецтвознавиця Діана Клочко почала розмову зі спростування очікувань: «Шевченко пришпилений, як метелик, у 19 століття і здається, ніби він там непорушно знаходиться. Хоча з іншого боку Дмитро Омелянович почав інакше осмислення Шевченка, який кидає тінь, а точніше, світло на ХХ століття. Ще у 2007 році я написала абзац про натюрморт, який зараз висить у нашій експозиції. Тоді він мені видався сюрреалістичним. Тож я була страшенно рада, коли почула, що не одній мені це здається. Це зображення єдине в своєму роді, має провіденційний аспект».

Юлія Шиленко, головна зберігачка музею Тараса Шевченка, розповіла про походження натюрморту та годинника: «Усе, що зберігається в музеї має цікаву і довгу історію. Цю роботу Тарас Шевченко виконав майже наприкінці життя, 1860-го року у своїй майстерні в Академії мистецтв (Петербург). У цьому натюрморті є ті предмети інтер’єру, які його оточували. Зокрема, годинник. Є багато спогадів друзів про те, як виглядала майстерня митця. Невеличка кімната була поділена на дві частини антресолями, у першій стояв турецький диван із картатою оббивкою і мольберт біля вікна, аби було зручно малювати. Обстановка була аскетична, зі скромною спальнею. Цікаво, що у цій же майстерні Шевченко зробив малюнок «Хлопчик-натурник», тож порівнюючи два зображення можна зробити висновки про обстановку в майстерні. Після смерті Тараса Шевченка всі предмети, що лишилися там, треба було оцінити, аби виплатити кошти родичам. Речей було небагато, а їх загальна сума вийшла 150 рублів і 15 копійок. Однією з найдорожчих речей був «паризький годинник в дубовій рамі», він коштував аж 35 рублів. Всі ці предмети були збережені для того, аби створити музей Тараса Шевченка, як того хотіли його друзі і прихильники».

Про новаторські погляди Тараса Шевченка розповів мистецтвознавець Дмитро Горбачов: «Хто відкрив мені очі, так це французька мистецтвознавиця Валентина Дмитрівна Маркаде. Вона писала про Шевченка в книзі «Історія українського мистецтва», про сюрреалізм, що з’являється в його творчості завчасно.

g_2

Сам Тарас Шевченко страхався втратити найвищу художню кваліфікацію ХІХ століття, що передбачала досконале вміння зображати оголену натуру. Він бідкався, що роки без практики можуть «скрипаля-віртуоза перетворити на балалайку».

Дмитро Горбачов поділився враженнями від картини, оцінив використання освітлення, майстерність передачі форм і назвав Шевченка «бездоганним художником». Мистецтвознавець зазначив, що перехід від неживого до живого у картині нагадує 20-ті роки ХХ століття, зокрема Матісса. «Як Шевченко міг до цього прийти? У ХІХ столітті був популярний давньогрецький міф про Пігмаліона і Галатею, ідея про те, як живе перетворюється на неживе», ‒ пояснив Дмитро Горбачов та почав розмову про символізм годинника:

‒ Тут дзиґар без стрілок. Це нагадує епізоди «Суничної галявини» Бергмана. Шевченко підкреслює позачасся, не малюючи стрілок.

‒ Чудесно, що у нашій експозиції є і натюрморт, і цей годинник. Мене теж здивувало, що Шевченко малює центр для стрілок, але самі стрілки ігнорує. А також не додає інших цифр, обирає тільки чотири, як хрест. Цей годинник ‒ не річ, а візія часу, що обертається. Тому це порівняння предмета і того, як художник його інтерпретує, ‒ доповнила Діана Клочко.

‒ Шевченко прекрасний інтерпретатор, він був проти натуралізму. Адже що таке мистецтво? Фантазія, несподіванка. Я відкрив для себе його вірш «…іде ніч, ґвалт, гармати, сумно, страшно, а згадаєш ‒серце усміхнеться». Гра в несподіванку. Ніби ти маєш лякатися, але в кінці йдеться про насолоду.

Серед інших тез, які наближають Тараса Шевченка до авангардистів, із розповіді Дмитра Горбачова можна виокремити такі:

  1. Він мислив пластично, передовсім ‒ подив, а вже потім зміст. Наприклад, Шевченко описує ескіз Брюлова такими словами: «ловко начерченное пером, попятнанное сепией». Він не звертає увагу на зміст роботи, а реагує, сприймає форми. Це мистецьке абстрактне мислення.
  2. Час від часу у Шевченка можна знайти приклади множинного «я». Він може почати розповідати як оповідач і перетворитися на персонажа. Він писав: «На Печерске я встретился с художником Шевченко, который только что приехал из Петербурга и я с ним поговорил».
  3. Поезію Шевченка цінували футуристи, не лише українські, але й російські, наприклад, Маяковський і Хлєбніков. У нашого поета самодостатня фонетика, звуковий ряд інколи переважає зміст, що є типовим для футуристичної поезії. Це спричиняє певні незручності при перекладі. Дмитро Горбачов наводить приклад, як рядки «Тільки наймичка шептала: мати, мати, мати», які звучать меланхолійно і журливо, Білоусов переклав як «словно мертвая стояла, мать, мать, мать она шептала», що змінює настрій поезії.
  4. Шевченку притаманний поетичний мінімалізм. У той час майстерним міг вважатися твір, у якому щонайменше лексичних повторів, а Шевченко обирає спільнокореневі слова. Навіть у відомому вірші «Садок вишневий» вже в одному рядку є повторюваність: «плугарі з плугами йдуть, співають ідучи дівчата».

Також слухачі дискусії дізналися, що Тарас Шевченко любив пельмені більше, ніж вареники, дозволяв дітям тягати себе за вуса, а постфутурист Пастернак, коли перекладав його твори, вважав їх своїми, тобто суголосними світогляду.

89781146_3082038238509201_6156695130435747840_o

Коли український поет Михайль Семенко писав «Я палю свій «Кобзар» і описував його як «засмальцьований», то мав на увазі те, на що перетворили творчість Шевченка, коли обмежили її сентименталізмом і однобокістю трактувань. Творчість Кобзаря багатогранна, її можна досліджувати із різних аспектів.

Відвідайте експозицію «Категорії виразності» у музеї Тараса Шевченка до 4 квітня, аби перевірити, чи його картина суголосна з роботами митців-абстракціоністів. А також прослухайте інші лекції в рамках проєкту «Століття української абстракції».

________________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

Матеріали на схожі теми

Коментарі