brey-1400x90

Эмма Андиевская: Шевченковская премия по литературе — поэтессе и художнице

Viktor Griza 10.02.2018

Эмма Андиевская получила Шевченковскую премию по литературе. Однако многие знают ее как художницу. CHERNOZEM, который пишет преимущественно о книгах и показывает визуальное искусство, очень рад возможности совместить в одной публикации и то,  и другое.

7kartina

Эмма Ивановна, которой сейчас 86 лет, написала 36 книг и более 13 000 картин. Шевченковскую премию она получила конкретно за книги «Міста-валети», «Бездзигарний час», «Шухлядні краєвиди», «Маратонський біг» і «Щодення: перископи».

550aa76c37397

Поэтическое творчество Андиевской известно тем, что она реформировала классический сонет, используя диссонансную рифму.  А художественное наследие принадлежит стилю  сюрреализма и герметизма. Попробуем совместить и то, и другое.

andijewska-die_familie-107x79cm-1999-1-000_-_eur

Die Familie; Acryl auf handgeschöpften Bütten — karton; 107 x 79 cm

ТРОЯНДА ПІШЛА ВІД МІСЯЦЯ 

Рождавсь праметал у пісні
І ріс — і чули, і нишкли.
Крім башти, яка зловтішно
Ринала у хвилі пізні.

За камінної радости камінь
Тіні на квітах накреслив.
А місто в садах, як в кріслі,
Аж крин розвів руками.

Зорям на небі тісно,
Троянда пішла від місяця.
Дерева, як з діжки тісто,
Муром стікали в барвисте,
Де вітер від пахощів світиться.

andijewska-der_suden-79x107cm-1995-1-000_-_eur

Der Süden; Acryl auf handgeschöpften Büttenkarton mit Silberbronze; 79 x 107 cm; 1995

andijewska-die_familie-107x79cm-2000-1-000_-_eur

Die Familie; Acryl auf handgeschöpften Bütten- karton mit Goldbronze; 107 x 79 cm; 2000

ІДИЛІЯ

Від злого й від доброго
Щосили суглобами.
Криницю привіяло
В заплющені вії.
Мов плесо провісили
В невимірний вимір,
Гриміло колесами
Пів плеса навиворіт.
Несло від отави
Кульбабини, ягоди.
Всю ніч відлітали
На іншу погоду.
Здавалось, травини
Ніде не пропущено,
Як місяць творили
Тварини над пущею.
 andijewska-das_apfelthema-107x79cm-2000-1-000_-_eur
Apfelthema; Acryl auf handgeschöpften Bütten mit Goldbronze; 107 x 79 cm; 2000

XVII — ДІОГЕН 

Усі світи не більш моєї діжки.
В матерії свій вимір — галасливість.
Найбільший вилов, хто — на слово ловить.
Слабке оманне, в нім підступна дужість.

Півсонний грію тіло без одежі.
Всі царства за оцю ласкавість мляву.
Посілість, недосяжна й королеві, —
Дивитися, як тінь від діжки довша.

Лиш зір, — Атлант, — усе буття тримає,
Що в формах різновимірних струмує.
Остання ланка — та, що і первинна,

Вона — межа й основа існування.
Які присутні — сонце, краплі, пил.
Не діжка — Абсолюту вже стопа.

andijewska-das_fruhstuck-107x79cm-1995-1-000_-_eur
Das Frühstück; Acryl auf handgeschöpften Büttenkarton mit Silberbronze; 107 x 79 cm; 1995

 

НАВКОЛО ЕВРІДІКИ 

Вода поволі — береги і зруб,
І від життя — у далині — зарінок, —
Й на тапчані із полуниць — сирена
Годує — з ложки — туркусових риб.

Відгородившись — ромбом — від нероб,
У звук — босоніж, хоч бар’єр — зарано.
Рожева постать, що — черву — з порону,
Де мить тому — ні прагнень, ні потреб.

Тремтить рука, та крок — Аїда дівер,
Що — берлом — і дашки, і надбудови,
Які ще осипаються повільно.

І вже — щока і обриси овальні —
Назад — в неіснування дерматин. —
Й скрізь тільки очі, що їх час зміта.

dscn8904
ГРОЗА 
Сонет
Громовищ півні-велетні звалились з сідал
Буття і гребнями креснули об дахи.
Хто — соляним стовпом. Хто — світлом задихнувсь.
Над містом розлилась неонова росада,
І в цей світ — світ новий нахлинув звідусюди.
На царство з почестями повернувсь потоп.
Він, проданий у рабство немовлям, ступа
Назустріч жебракам, грудної клітки соти
Розкривши: “Друзі, їжте, пийте, я весь ваш!”
І ломиться квартал і за кварталом міст,
І скрізь кричать : розбій, що зірвано угоди,
Що час настав законами обмежити грозу.
“Я ваш!” гука потоп із водяних огудин,
Хоч родичі його клянуть його з низин.
hello_html_m48fb0cc0
c6867603fe497e2caaf1a9949490e683

ОСІННЄ 

Сургучем запечатаний сад;
Всіх рослин віддали під суд.

Леопард розцвітає в кутку;
Тіні мовчки лежать, мов квитки.

Охмелілий розвішую віск
І думаю тільки про нас.

im578xany-3-k

* * *

Цвіркуни  розтягують  порожнечу

З  надпаленими  краями.

В  ній  сперечаються  два  крамарі,

Присягаючись  на  жовтій  дині,

Як  на  святому  письмі.

В одязі  з  лободи

Ходять  збирачі  податків

(Скрізь  митники  і  злодії).

І збирач  податків,

Непідвладний  тяжінню,

Жує  смужку  олії  й  посвистує

(Один  його  кашкет

Важить  пуд  щирого  золота)

Навколо  нього  сізіфові  міхи

Видмухують  коріння  навиворіт.

Іде  збирач  податків,

Відділений  від  листка  плівкою,

Від  якої  відрубує  усе  живе.

А  те,  що  відійшло,

Висить  олив’яними  печатками

На  папських  буллах

До  народів,  які  вже  не  існують  на  мапах.

9e3b7666b3a98a2345785d41e2653e3a

*В публикации использованы картины с сайта http://www.internetkunstkaufhaus.de/html/andijewska.html
*Больше стихов Эммы Андиевской здесь

Кроме всего, Эмма Ивановна известна своими сказками, познакомиться с некоторыми можно ниже.

___________________________________________________________

Больше об украинском и мировом визуальном искусстве — в книгах:

Темы art book

Материалы на похожие темы

Комментарии