1400x90-arthuss-2

Ігор Стефурак: “Стажування – це не спосіб закрити тимчасову дірку в проекті”

20.10.2015

Минулого тижня в Україні розпочав свою роботу сервіс із пошуку стажування та роботи у стратапах. Chernozem поспілкувався із засновником проекту Workcelerator Ігорем Стефураком та розпитав його про те, чим робота у стартапах відрізняється будь-якої іншої, чим корисні стажування та наскільки цікавими є українські фахівці для  закордонних проектів.

Ігоре, розкажіть, будь ласка, як назріла необхідність створення Workcelerator?

Проект виник як продовження моєї роботи з потоком стартапів у GrowthUP. Я зустрічаюся з проектами на консультаціях та при підготовці освітньої сесії акселератора, модерую щомісячний захід Startup Crash Test. 600 заявок на рік. З іншого боку — студенти, вони відвідують зустрічі з підприємцями, яких ми привозимо з-за кордону, беруть участь у програмі «Проект 99.7». Підприємці часто озвучували проблему пошуку людей в команду і просили доступу до студентів.

Окрім пошуку вакансій Workcelerator робить акцент і на пошуку стажувань. Чим корисні стажування саме у стартапах? 

Основний фокус проекту — стажування. Стартапи працюють інакше. Засновники часто пропонують віддалене стажування, дають доступ до внутрішніх процесів, показують статистику, розказують про нові підходи. Стартап динамічний. Третина студентів, які стажуються у нас, хочуть заснувати свої проекти.

Для багатьох українців стажування автоматично означає безкоштовну роботу, але з повноцінними навантаженням та відповідальністю. Виходячи з вашого досвіду співпраці з компаніями-роботодавцями – як професійне стажування насправді виглядає в Україні та світі?

Мета сервісу — змінити ставлення українських підприємців та студентів до стажування. Воно може бути безкоштовне чи оплачуване (зазвичай, сума символічна і покриває проїзд та обід), але це не спосіб закрити «тимчасову дірку» в проекті, бо таке ставлення викликає проблеми — адекватні кандидати не відгукнуться, а ті, що прийдуть, ніяк не допоможуть. І кандидатам, і роботодавцям з України бракує культури спілкування. Підприємці звикли до джоб-порталів, де багато «сміттєвого трафіку» (на вакансії відповідають люди, які навіть не читають текст) і звикли не відписувати тим, хто не підходить (а люди чекають відповідь). У свою чергу кандидати звикли кидатися на будь-яку роботу з думкою: «Я, звісно, не підходжу, але подамся». Особисто я бачу сенс брати стажера коли розумію, що частина моєї роботи переростає в окрему позицію в компанії і скоро доведеться її комусь передати. Так я готую собі кандидата сам.

На спеціалістів яких галузей у першу чергу розрахований Workcelerator?

Завдання проекту — допомогти закривати не технічні позиції у стартапах.

Вже із листопада ви збираєтеся залучати до проекту і роботодавців з-за кордону. Чим для них привабливий український ринок праці?

За моєю оцінкою для 1/4 закордонних стартапів у 2015 році абсолютно неважливе місце знаходження кандидата. Подивіться на компанію Buffer: 53 людини працюють у 9 часових поясах. Workcelerator допомагатиме їм зі стажуванням.

Вам вдалося запустити Workcelerator без інвестицій. Як виглядав процес підготовки та запуску проекту? Як плануєте розвивати його далі?

По-перше, треба ідентифікувати та підтвердити проблему. По-друге, придумати як її вирішити при мінімальних затратах (в ідеалі — безкоштовно), тобто побудувати «мінімальний доцільний продукт». У Workcelerator є ручна роботу, я займаюся нею на вихідних та вечорами. По-третє, потрібен доступ до цільової аудиторії. Я ще перевіряю гіпотези щодо проекту і коли буду готовий автоматизувати процес і масштабувати сервіс — GrowthUP готовий допомагати фінансово.

Які поради ви б дали людям, які ще вагаються чи варто реалізовувати свою ідею (не той час, не та країна)?

Мій знайомий Стас Хірман колись сказав: «Якщо ти можеш займатися чимось іншим, не займайся венчурним бізнесом».