“Історії соціального імунітету”: ініціатива з мистецького пошуку практик соціального згуртування підвела перші підсумки

chernozem.info 23.06.2020

“Історії соціального імунітету”: ініціатива з мистецького пошуку практик соціального згуртування підвела перші підсумки

“Історії соціального імунітету” збирали й досліджували протягом двох місяців карантину художниця й кураторка Алевтина Кахідзе, антропологиня й менеджерка соціокультурних проєктів Малґожата Бічик, активістка і правозахисниця Яна Салахова (ГО “Театр змін”).

Активістки намагалися в художній спосіб осмислити, як ізоляція й тривала вірусна загроза змінюють суспільне життя та збирали історії різних людей і мікроспільнот. “Історії…” є своєрідним архівом карантинного періоду. Після завершення карантину активістки продовжать стежити за суспільними трансформаціями.

Разом зі своїми читач(к)ами засновниці проєкту розмірковують над питаннями — як мікроспільноти реагують на нові кризові виклики? що змінюється в комунікації людей за фізичної ізоляції? чи може “соціальне тіло” випрацювати “імунітет”, який швидко й прицільно реагуватиме на майбутні атаки? Одна із задач проєкту, за словами Яни Салахової, — дослідити стан та культуру самоорганізованості місцевих громад та надати цінності людям та практикам, які підтримують суспільство під час пандемії або трансформуються у щось нове. А ще – це був спосіб дослідити і подлати власний страх і страх суспільства перед пандемією — через комунікацію та спільну взаємодію

Авторки проєкту збирали різні історії, Алевтина Кахідзе перетворювала їх на короткі комікси-оповідки. Її героями та героїнями стали мешканці/ки села Музичі; її товаришки з Варшави й Палермо; львівські безпритульні та люди, які їм допомагають; сусіди з одного київського двору; жінка, потерпіла від домашнього насильства; швачка, яка працює і лишає вдома дітей самих; правозахисниці, швачка, економістка, лікарка, інфекціоністка, городниця, антропологиня, художниця, яка займається з дітьми онлайн, люди, не працевлаштовані офіційно; літня жінка з Харкова і дитина з Києва; та навіть пес Бука.

Художниця розповідає, що для неї цей проєкт, перш за все, – пошук відповіді на питання “чим можна загартовувати соціальний імунітет, і що саме вважати антитілами?”: “Якщо імунітет людського тіла загартовується, наприклад, холодом (обливання), тоді що може бути цим “холодом” для “соціального тіла”? Мені здається, що це аскеза або бережливість у суспільстві… У людини кожна клітина вважається частиною тіла, тож і в соціальному тілі так має бути — і безпритульні, і офіційно не працевлаштовані — мали би бути видимими. Без усвідомлення, що є цілим соціальним тілом, неможливо мати стійкий соціальний імунітет. Наша ініціатива вирушила на пошуки різних голосів через їх становища, умови та ризики, які проявила пандемія. Ну, от наприклад такий нібито простий і зрозумілий заклик “Залишайтеся вдома”, але ж не всі змогли його виконати — є такі, у яких немає дому”.

Сама метафора соціального імунітету, говорить Малґожата Бічик, народилася коли авторки намагалися зрозуміти природу вірусу так, щоб це можна було простими словами пояснити дитині, і розвивалася під час постійних діалогів-консультацій із лікаркою-інфекціоністкою.

Також антропологиня розповідає, що цим проєктом вони з коліжанками “…документують виклики та можливості карантинного часу. Це як збір польових конспектів у вигляді малюнків. Ситуації змінюються так швидко, що ми не пам’ятаємо, що шокувало тиждень тому. У нас це все заархівовано в нашій книзі малюнків”.

Серед замальовок Алевтини є “побутові”, побудовані на спостереженнях та надісланих історіях друзів — про те, як сім’ї намагаються не розсваритися, перебуваючи разом 24/7; як жінки, що працюють, організовують догляд за дітьми на карантині. Є “політичні”, за мотивами розмов із товаришками, що мешкають у різних країнах: про те, чи не використовують європейські уряди карантинну ситуацію на свою користь, чи про те, як вірус оголив соціальну стратифікацію.

До художниці долучилися і молодші колеги. Так, 11-річна Дарка Кисельова намалювала історію про те, як спостерігає з вікна за сусідським життям і налагоджує листування: “…я знову сиділа на підвіконні і бачила, як вони читають мій лист. Я одразу взялася писати новий: запропонувала сусідам написати відповідь крейдою на їхньому подвір’ї, щоб змогла її прочитати з вікна”. Студент(к)и 2-го курсу кафедри графічного дизайну харківського Худпрому (ХДАДМ) під керівництвом викладачки Надії Величко підготували низку плакатів про карантин і пандемію, а Маша Вишедська з Бахмута – серію замальовок з життя в ізоляції.

Важлива частина проєкту — рецепти мікроспільнот: так, у селі Музичі під час карантину люди чіпляють покупки одне одному на паркан, а у Львові громадські організації організовують допомогу безпритульним замість комунальних служб. Такі історії, переконані авторки, можуть бути корисні й іншим громадам.

«Історії соціального імунітету» мали три основні функції, – розповідає Малґожата Бічик. – Ми задавали відкриті запитання: що потрібно, щоб суспільство думало про себе як про один організм, який може бути здоровим лише тоді, коли здорові всі його органи: бездомні, літні люди, лікарі, спортсмени, студенти, батьки, вимушені переселенці… Друга функція – власне, архівна. А третя – приватна. Деякі учасниці нашої групи ніколи не бачились наживо, і все ж нам вдалося створити невелику спільноту людей, пов’язаних ідеєю взаємної турботи й спільного пошуку відповідей”.

Дослідниця й критикиня Євгенія Нестерович у своєму матеріалі для Korydor відзначає: “Певно, єдиний у моєму полі зору такий український проект, що стартував у карантинні часи, це Історії соціального імунітету — ініціатива, що збирає історії, які посилюють наш український соціальний імунітет, у супроводі чудових ілюстрацій Алевтини Кахідзе (яка працює зі складними темами соціальної комунікації досить давно, і має вже  випрацьовану інтонацію розмови з публікою без повчання чи зверхності)”.

Активістки говорять, що для них це був цікавий двомісячний експеримент з дослідження можливості бути активним, сидячи вдома. “Ми дійшли висновку, що активістом/кою можна бути через спостереження, осмислення та малювання змін та практик, які ми спостерігаємо у  своєму оточенні, — говорить Яна Салахова. — Ознайомитися з результатами цієї роботи можна на сторінках Історії соціального імунітету на Фейсбуці та в Інстаграмі

_______________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

Матеріали на схожі теми

Коментарі