neimovirni-1400x90

Kyiv Art Week. ВІДКРИТТЯ ПРОЕКТУ «УЖУПІС: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОБОДУ»

chernozem.info 11.05.2018

23 травня в рамках Kyiv Art Week відкриється україно-литовський проект «УЖУПІС: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОБОДУ». Пропонуємо для прочитання текст куратора Костянтина Дорошенка. Щодня CHERNOZEM.INFO буде додавати інформацію про учасників проекту. Наразі пропонуємо надихнутись роботами Іни Будріте, Валерія Милосердова, Федіра Александровича. Інформація знаходиться одразу після кураторського тексту.

1524687874-untitled-7
Северія Інчіраускайте-Кряунявічене. “With love from…”. 2018

«Кожен несе відповідальність за свою свободу», – проголошує стаття 32 Конституції республіки Ужупіс, соціально-мистецького анклаву на території Вільнюса.

Ужупіс (українською – Заріччя) – колись депресивний район столиці Литовської Республіки, який у 1990-х вподобали представники творчих професій – художники, кінорежисери, актори, музиканти, літератори. 1996 року там було засновано «Центр альтернативного мистецтва», а 1997-го група митців проголосила створення концептуальної держави – республіки зі своїми президентом та урядом, гімном, гербом та флагом, Конституцією та поштовими марками. Богемна публіка змінила район, нині він – один з прикладів природної, неагресивної джентрифікації на пострадянському просторі. Цей досвід представляє безперечну цікавість для Києва та України. Як і взагалі – литовський досвід у культурній політиці.

jolantakyzikaite-moonlight_walks_2016_acrylic_on_canvas_120x130-menonisagallery
Йоланта Кизікайте. Місячне сяйво. 2016

Богемність асоціюється з необов’язковістю, розкутістю, певною бардачністю. Ужупіс віддає данину цьому іміджу – деякі галереї чи крамнички працюють не в конкретні години, а лише тоді, коли власник забажає. Район потішає мешканців та гостей карнавалами, виступами просто неба зірок, котрі йому симпатизують – мандруючих театральних труп, вільних поетів, Далай-лами XIV або Бориса Гребенщикова. Проте, життя тут упорядковане, мирне та безпечне. Бо литовський темперамент та драматичний історичний досвід свідомі зв’язку між свободою та відповідальністю.

Відповідальність є й наслідком свободи, і її умовою. Тому ті, хто не хоче відповідальності, опиняються під диктатурою. Митець є відповідальним за свої талант, візію, творчу потугу і це відповідальність чи не найжорсткіша. Бо собі не збрешеш, невимовлене творче слово завдасть страждання й депресії. А його промовляння потребує зусиль, бо митець звертається не до порожнечі. Кожна творчість є соціальною, діалогічною, навіть якщо єдиний твій респондент – Бог або Беатріче.

«Оскільки свободу слабкі індивіди зазвичай розуміють як стояти оголеними й беззахисними перед темним і ворожим світом, єдиним порятунком є зламати чужий дух чи власну особистість», – розмірковує литовський філософ та історик ідей Леонідас Донскіс, критикуючи жорстку ротацію насильства в масмедіа пострадянського простору, включно із соціальними мережами. Свобода без ресентименту, побудована на вивченні себе та плеканні власної гідності, змушує відмовлятися від маніхейства, пропонує творчу гру з багатоманітністю світу.

Європейський ландшафт – це змішання багатьох національних, конфесійних, культурних, інтелектуальних традицій на невеликих територіях. На відміну від величезного одноманітного степу. З Ужупісом, наприклад, пов’язані долі таких ідеологічно протилежних постатей, як Юзеф Пілсудський та Фелікс Дзержинський. Колись тут мешкала чимала єврейська громада, що зазнала погромів за російського царату та була практично винищена Голокостом. Єврейський спадок сьогодні вивчають інтелектуали Ужупіса, розуміючи безцінність кожної ноти в культурній симфонії місця та міста.

Віддаючи належне фантазії творців Ужупіса, як віртуального світу, території гри в ландшафті реальності Вільнюсу, на виставці ми не створюємо копію, деорацію чи ілюстрацію. Ужупіс, як і Діснейленд, зрештою, – симулякр. Але симулякр унікальний, що підживлюється не споживацтвом. Він пропонує не товар, не соліпсизм і не ескапізм. Він прпонує зустріч із відчуттям свободи. Індивідуальної, а отже такої, що має кордони й потребує відповідальності.

Проект присвячений 100-річчю відновлення Литовської державності та поєднує роботи художників різних жанрів та поколінь із Литви та України.

Це Федір Алексанрович, Іна Будріте, Сергій Захаров, Северія Інчіраускайте-Кряунявічене, Йоланта Кузікайте, Валерій Мілосердов, Кирило Проценко, Рімас Сакалаускас, Антанас Суткус (з колекції Айвараса Абромавічюса).

З лекцією в рамках проекту виступить міністр закордонних справ республіки Ужупіс, публіцист Томас Чепайтіс.

Куратор Костянтин Дорошенко

Іна Будріте. Мисткиня Іна Будріте закінчила державний художній інститут Литви (нині Вільнюсська академія мистецтв), як монументаліст. Серед її робіт – фрески у клініці Вільнюса. Проте з часом мисткиня відкинула академічну манеру, зосередившись на власному стилі й уяві. В Україні її роботи демонструватимуться вперше. «Мистецтво Іни Будріте – це окремий дивовижний, ні на що не схожий світ. Органічний, заворожуючий, ніжний та розумний. Мені важливо представити в Києві не галерею його образів та колізій, але фрагмент життя, атмосфери цього світу. Ця паралельна реальність буде своєрідним Заріччям у Заріччі, Ужупісом в Ужупісі в експозиції виставки”, – говорить Костянтин Дорошенко.

Іна Будріте

Валерій Милосердов. Вільнюс, Литва, 12 січня 1991, фрагмент барикади біля литовського парламенту під час спроби радянського путчу. Ця світлина в проекті «Ужупіс: відповідальність за свободу» – данина пам’яті про наше спільне тоталітарне минуле, його жертв та боротьбу за національну незалежність. Литва стала першою республікою, яка проголосила про вихід зі складу СРСР. На це рішення литовського парламенту від 11 березня 1990 р. Москва відповіла економічною блокадою, а протестами з приводу рішення литовського уряду про лібералізацію цін скористалися, як приводом для інтервенції. 8 січня 1991-го Кремль кинув на Вільнюс спецназівців КДБ та повітряно-десантні сили. Протистояння тривало 6 днів. Беззбройні громадяни Литви вийшли проти радянських танків. Під будівлею парламенту вони знищували свої радянські паспорти та військові квитки. Після захоплення радянськими силами вільнюської телевежі, литовське телебачення продовжило мовлення з Каунаса, його підтримав шведський телеканал, завдяки чому інформація про події стала відома в світі. Хвиля міжнародного та внутрішнього осуду (інтервенцію засудили парламенти України, Росії, Казахстану, Білорусі, уряди держав Скандинавії та Ватикан, в Москві зібрався велелюдний мітинг під гаслами «Пробач нас, Литва» та «Горбачов – вбивця») змусила радянське керівництво відмовитися від силових дій. Президент СРСР Михайло Горбачов зробив заяву, що рішення про використання війська проти громадського населення Литви приймалося без його відома. В ці дні Валерій Мілосердов працював у Вільнюсі фотокореспондентом газети «Известия». Його камера вхопила драматичні події протистояння маленької волелюбної країни з радянським монстром. Існувати якому, як виявилося, лишалося рівно 11 місяців. Валерію Мілосердову довелося зафіксувати й останні конвульсії СРСР під час серпневого путчу в Москві 1991-го. Разом з іншими борцями проти тоталітарного реваншу він зі своїм фотоапаратом ішов на барикади й під танки, за що указом президента Бориса Єльцина був нагороджений медаллю «Захиснику вільної Росії» (1992).

32169218_626869077662289_2839517310199267328_n
Валерій Милосердов

Федір Александрович. Об’єкт «Ангел літаків», створений 2016 р. у співпраці з Сергієм Бородіним. Ангел – символ та охоронець Ужупіса. Пам’ятник йому стоїть на центральній площі мистецької держави, зображення ангела прикрашає ужупійський герб. Об’єкт присвячений пам’яті загиблих пасажирів та екіпажу літака Boeing 777 компанії Malaysia Airlines, який 17 липня 2014 було збито біля Тореза Донецької області зенітним ракетним комплексом «Бук» російського виробництва.

«Ангел літаків» – пам’ятник усім, хто загинув у авіакатастрофах. В нашому об’єкті з серця зробленого з алюмінію символічного ангела вилітає літак. Той, хто гине у небі, не зникає, а стає одним з ангелів літаків, охоронцем подорожуючих небом», – говорить Федір Александрович, посол республіки Ужупіс в Україні.

Федір Александрович
Федір Александрович

_________________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

Матеріали на схожі теми

Коментарі