Анімація – універсальна мова, яка допоможе зрозуміти, як працює адронний колайдер або щеплення від грипу? Не дарма ж люди послуговуються нею не одну тисячу років. Як саме – розповідає Нікіта Кравцов у новій книжці “Історія анімації: Як народжується мистецтво”, вихід якої у найближчі дні очікується у Видавництві ArtHuss.

Нікіта зацікавився анімацією майже десять років тому, почав займатися нею як бізнесом у 2014-му, коли через війну переїхав з Горлівки до Києва. Його студія анімації Pause to Play допомагає робити ідеї інноваторів та інших мрійників зрозумілими загалу. Як у ролику для інженерів Ілона Маска, котрі працюють над проєктом супершвидкісного вакуумного потягу Hyperloop.

За браком української літератури про анімацію Нікіта Кравцов вирішив сам написати таку книжку. Про неї і про те, як анімація змінює світ, він розповів в інтерв’ю.

– З якої епохи починається книжка? Що є початком ери анімації?

– Зазвичай люди думають, що анімація в історичному плані розвивалася так: з’явилася навичка малювання, потім – фотографування, потім – відео, кінематограф, і на основі всього цього – анімація. Але люди оживляли картинки сотні років тому.

Анімація починається з наскельних зображень первісних людей. Найдавніші зображення, яким більше 30 тисяч років, зроблені у печері Шове на півдні Франції. Люди, які їх малювали, бачили світ навколо живим і у малюнках хотіли передати його таким самим. Вони забиралися вглиб печер, де темно. Стіни, на яких малювали, нерівні, і це може створювати оптичну ілюзію. Конкретний приклад з історії: якщо намалювати кабана з вісьмома ногами, розташованими певним чином, завдяки мерехтінню смолоскипа кабан наче перебиратиме ногами.

Такі моменти складають товстий фундамент анімації. У книзі я намагався показати глибину її історії, народження одного з видів мистецтва.

– У фрагменті вашої книги, опублікованій у блозі ArtHuss, йдеться про винахідника 3D-анімації Еда Кетмелла, який не вмів малювати. Анімація стала доступнішим заняттям?

– Анімація постійно трансформувалась, але раніше це справді було заняттям суто для художників. Сьогодні аніматор – людина, яка оживляє картинки. У студії зазвичай є ілюстратор, який малює образи, а аніматор їх оживляє.

У 3D-анімації ми не малюємо тривимірний світ, а створюємо його. Скульптор моделює, малює контент – міста, машини тощо, потім треба розставити джерела світла, надати об’єктам фактуру: дерев’яним столам – дерева, золотим зливкам – золота тощо, встановити віртуальну камеру. Коли все налаштовано за вимогами, тіні і відблиски будуть прораховуватися самі за законами оптики і заданими умовами. Аніматор виступає не художником, а творцем віртуального світу.

Певним чином це спрощує задачу людям, як я – які малюють не дуже добре, але люблять працювати з різними налаштуваннями, поклацати щось і отримати результат.

– Ваша команда створила інтерактивний проєкт з “оживленням” креслень да Вінчі. Напевно, геній Відродження теж має стосунок до анімації?

– Спочатку ми просто задумали тривимірну анімаційну виставку. У принципі, в Україні таких не було. Спершу думали розвісити QR-коди, щоб можна було побачити експонати, тільки якщо наведеш на них смартфон. Але оскільки раніше такого не робили, ми не знали, як відреагують люди. Нам було потрібно щось із глибшою ідеєю.

З’явилась думка про Леонардо да Вінчі. Він вважається універсальною людиною, яка поєднувала в собі живописця, вченого, винахідника. Його досягнення у мистецтві засновані на наукових пошуках, той самий метод сфумато базується на його вивченні оптики і математики.

Наша виставка – також на стику технологій і мистецтва: експонати, пов’язані з да Вінчі, і технологія доповненої реальності. Складно зрозуміти, що являють деякі креслення Леонардо. А коли ви наводите на них смартфон і бачите 3D-модель, то розумієте, як це має виглядати за задумкою автора. Креслення можна вивчити з різних боків, наблизити і віддалити, роздивитися деталі. Скажімо, якщо це літальний апарат – він махає крилами.

Ми возили виставку в Бердянськ, Миколаїв, Слов’янськ, Бахмут і відкриті до нових поїздок. Це некомерційний проєкт, який показує нові грані анімації. Нашій школі анімації важливо показувати не тільки сфери, в які може піти аніматор, але й ті, які він може розвивати. Та сама віртуальна доповнена реальність з’явилась кілька років тому. Ми хочемо розвивати нові напрямки: анімація у мистецтві, літературі, науці.

– Які ще напрямки анімації розвиваються?

– Реклама, ігри на комп’ютерах і смартфонах. У фейсбук-рекламі часто використовується анімація, бо в неї більший відсоток взаємодій. З’являються цікаві прояви доповненої віртуальної реальності, як, наприклад, анімаційні фільми 360°.

Google випустив додаток Stories з панорамними фільмами. Це новий користувацький досвід, я можу побачити всю композицію навколо. Операторська наука тут по суті втрачає сенс, вам треба направляти глядача за допомогою якихось елементів: хлопець кидає м’яч, і ви інстинктивно хочете рухатися за ним.

– В одному інтерв’ю ви розповідали, що у 2014 році анімація у Києві була вільною нішею. Ситуація змінюється?

– Радше мої слова стосувалися сфери, в якій я працював, – пояснювальні відео. Зараз кращий, ніж будь-коли, час для аніматорів. З’являється усе більше напрямків, в Україні все в цьому плані шикарно. Відкривається багато анімаційних студій абсолютно різних профілів. У нас усе добре з мультфільмами, які виходять у прокат. Наші аніматори цінуються на світовому ринку, це краще поєднання якості і вартості.

– Дешева кваліфікована робоча сила?

– Ні, дешева – в Індії. Там людині, щоб вижити, треба менше, ніж нам: не треба платити за опалення, купувати зимові речі, цілий рік є фрукти-овочі. Тому вони можуть брати за свою роботу менше. Щоправда, виконують її не дуже якісно.

В Європі та Америці найдорожчі спеціалісти, які роблять найякісніше. У нас щось посередині: якість на доволі високому рівні, і ціни не найнижчі. Середній сегмент, який дуже затребуваний. Ті самі пояснювальні відео: як тільки якась компанія хоче чимось виділятися, впровадити інновацію, їм треба це пояснити. Голлівудські спецефекти тут не потрібні, і український аніматор – ідеальний варіант.

Український аніматор завжди може знайти застосування своїм навичкам на міжнародному ринку, у нашому портфоліо 90% – англомовні ролики, працюємо, в основному, на аутсорсі.

– І самі навчаєте людей.

– Спочатку ми вчили людей на студії анімації, щоб розширювати свій штат. Нам потрібна універсальність, щоб людина могла працювати з 2D-, 3D-анімацією. Ми вирішили навчити цьому самі, працювали з людьми, які мріють потрапити у світ анімації.

Ми написали для себе класну програму. Але використовували її нечасто, бо брали нових спеціалістів раз на рік. Вирішили, щоб цей контент не припадав пилом, створити школу анімації. Зараз у нас близько тисячі випускників.

– Що порадите почитати тим, кому цікава анімація?

– Коли писав книжку про анімацію, керувався тим, що книг про це майже немає. З новинок українською мовою усі видані ArtHuss, наразі це три книги: “Анімація. Посібник з виживання” Річарда Вільямса, “Анімація” Ендрю Селбі і моя.

Тема анімації рідко розкривається в літературі, бо її легше показати. Є принципи анімації, давно описані гуру, й іншим тут нема що додати. Коли ви хочете вивчати анімацію, вам треба пробувати анімувати. Це як вчитися грі на гітарі – багато умітимеш, просто читаючи підручник?

Ця ніша незаповнена. А там є що розкривати – історія анімації глибока, маловідома і цікава. Бо це історії людей, які можуть дуже надихнути. Напевно, натхнення – головна емоція, яку я хотів передати читачам. Цей порив натхнення важливий усім, щоб зробити крок для роботи зі своєю мрією.

– А ще у вашій книзі не обійдеться без анімації у прямому сенсі цього слова. Що за елементи доповненої реальності будуть у виданні?

– Сенс якраз у тому, що це історія анімації з анімацією. Хочеться дати літературі можливість розкриватися краще. Коли я розповідаю історії людей – це суто цікаві текстові історії. А коли я розповідаю про те, що вони створювали, скажімо, першу комп’ютерну анімацію… Пояснювати словами те, що придумали, щоб уникнути слів – це крок назад.

З елементами доповненої реальності – ви прочитали історію людини, хочете дізнатися, до чого вона прийшла, направляєте телефон і через додаток Simo AR бачите анімацію, про яку йшлося. Це не витіснення, а доповнення тексту, допомога в розумінні матеріалу. Це дозволяє пояснити, як працюють складні технічні прилади, як зоотроп чи праксиноскоп.

Можливо, такі технології відкриють нові можливості для нехудожньої літератури – та сама хімія, фізика. Це спростить розуміння складних процесів.

– Ви працювали над книгою три роки. Які джерела використовували?

– Тематичної літератури практично немає, я вивчав джерела з дотичних до анімації сфер, з тої самої археології – про печери Шове. У книзі вказано більше ста джерел, і насправді мені довелося опрацювати не менше тисячі: наукові дисертації, доповіді тощо. Завважте, що російсько- та україномовних джерел про анімацію майже немає.

– Ви згадували, що в книзі було важливо передати натхнення. А в чому ваше натхнення, щоб займатися анімацією?

– Це сталося випадково. Я працював на місцевому телеканалі в Горлівці, займався монтажем і зйомками. Монтажери зазвичай цікавляться анімацією хоч трохи, бо вона дозволяє розширити можливості в роботі. Аніматорів поруч тоді не було. Думав, раз так, значить, це дуже складно або незатребувано. Потроху проходив відеоуроки, бачив, що щось виходить, усвідомлював – вау, я роблю щось, чого не робить ніхто.

Так надихаєшся своїми результатами і починаєш вкладати у справу ще більше зусиль. Це стало хорошим підґрунтям, щоб зануритися в цю сферу професійно, аж до того, щоб дослідити її історію.

Фото з архіву Нікіти Кравцова

Авторка тексту: Марія Прокопенко

Замовити книгу «Історія анімації»

________________________________________________________

Більше про анімацію — в книгах:

• Нікіта Кравцов «Історія анімації» (історія народження і розвитку анімації від “мультфільмів” первісних мисливців до наших часів в одній книзі)
• Річард Вільямс «Анімація: Посібник з виживання» (книга-мрія для будь-якого професіонала-початківця)
• Ендрю Селбі «Анімація» (збалансоване поєднання теорії, історії анімації та практичних порад для початківців і досвідчених аніматорів)