neimovirni-1400x90

Портрет художника: Олекса Манн

chernozem.info 12.04.2018

Понад шістдесят живописних робіт відомого українського митця Олекси Манна стануть центром міждисциплінарного мистецького проекту «Чорний період», відкриття якого відбудеться 13 квітня о 18:30 в Інституті проблем сучасного мистецтва.

З цього приводу публікуємо есе з книги «25 років присутності. Сучасні українські художники», присвячене художнику Олексі Манну.

Олекса Манн
Олекса Манн

Олекса Манн – сучасний український художник і куратор. Народився 1978 року в місті Аннаба, Алжир. Закінчив художній коледж у Дніпропетровську, факультет живопису. У Львові закінчив академію мистецтв, факультет монументального живопису. Живе та працює в Києві.

Вівтар жлобізму, з проекту «Жлоб-арт», полотно, акрил, мішана техніка, 120 x 280 см
Вівтар жлобізму, з проекту «Жлоб-арт», полотно, акрил, мішана техніка, 120 x 280 см

Присутність — це просто жити і робити по-чесному те, що вважаєш важливим. Ось ти і присутній. А з приводу присутності моєї країни — є така думка, що недарма вона присутня у світі. Старій Європі, яка вже давно заспокоїлась і вийшла на пенсію, думаючи, що спокійно буде лежати на дивані, Україна показала, що таке революційна країна світу. Тому що все почалося з боротьби за європейський вибір, зміну «совкових» цінностей, що їх намагаються відродити і нав’язати нам по-новому. Україна нині зустрілася в нерівному бою з гігантським старим і досвідченим хижаком — Росією, яка захотіла її проковтнути. І на своєму прикладі продемонструвала, що це за хвора антисистема, з якою треба боротися всім разом. Продемонструвала, що не можна спати, коли ворог на порозі.

Ще один цікавий феномен для світу, який може бути прикладом і корисним матеріалом для роздумів, — це те, що в момент кризи, паралічу державного керування, окупації російськими військами наших територій, тотальної корумпованості та завербованості ворожими спецслужбами верхівки нашого керівництва, армії і спецслужб утворився феноменальний для решти світу добровольчий і волонтерський рух, який і призупинив ворога. Це фактично паралельна внутрішня держава із системою горизонтальних стосунків між людьми, на відміну від прогнилої олігархічної держави ззовні.

Не на часі, з проекту «Оновлена людина», полотно, акрил, 150 x 100 см, 2016
Не на часі, з проекту «Оновлена людина», полотно, акрил, 150 x 100 см, 2016

Я був дитиною в період перебудови, але всі ці процеси жваво впливали на мій дитячий світ. З’являлися раніше невідомі література, кіно, мистецтво. Відбувалися перші виставки колекцій, вивезених на Захід. Змінювався соціальний статус людей. Хто був ніким, знову став усім. Під час змін утворилася така воронка, яка закрутила й винесла на поверхню купу каламуті, засмоктавши своєю чергою багато офігєвших і не готових до пертурбації людей. Часто дуже гідних, які опинились на маргінесах. Той, хто раніше на щось впливав, поступався місцем новим персонажам. Були надії, які в багатьох перейшли у депресію. Я це все спостерігав. Враховуючи, що дитинство я частково прожив в іншій країні і навчався там певний час у школі, то приїхавши вже із зовсім іншою свідомістю в радянську школу часів пізньої перебудови, зрозумів, що деякі речі я просто не сприймаю. Не сприймаю їх і досі.

У 1990-х, незважаючи на весь навколишній треш, у повітрі було відчуття якихось надій і очікувань. У нульових, незважаючи на відносну стабільність і псевдобуржуазність, переважали відчуття розчарування й цинізму. Я б так сформулював.

Портрет епохі, полотно, акрил, 200 x 300 см, 2010
Портрет епохі, полотно, акрил, 200 x 300 см, 2010

За моє свідоме життя відчуття свободи значно підсилилося, адже я вчуся відсікати неважливі й наносні речі. З боями і драмами, але вчуся. Через відносний, як на мій вік, досвід, налаштування своєї свідомості дедалі частіше вдається приводити в певну збалансованість. Це ніби налаштовувати еквалайзер, щоб звук був повноцінним. Але еталона не існує, адже прогрес у цій справі відбувається, кордону як такого немає, і кожен новий досвід ці рамки розширює.

Єдність для мене — це цілісність. А де цілісність, там і автономність. А де автономність, там і індивідуалізм. Така виходить єдність протилежностей.

screenshot_1

Що змінилося в мені останнім часом як у людині і як у художнику?

Те, до чого я прагну все життя. Ставитися до себе дедалі несерйозніше і несерйозніше. Розвивається поступово така річ, як самоіронія. Я принаймні на це сподіваюся. Враховуючи ті теми, з якими я переважно працюю, — а саме прикордонні антропологічні дослідження, — без цього нікуди.

Що таке культура і чи правильно трактують її українці?

Культура — це те, без чого переважна більшість людей може спокійно прожити, навіть не думаючи, правильно вона її трактує чи ні. Незалежно від країни. Сучасне мистецтво перебуває в паралельних світах із українським суспільством. Як, скажімо, дзеркало з каменюкою. І перетинається, щоб дати щось одне одному у випадку, коли цю каменюку жбурнути в те дзеркало. Або раптом дзеркало випадково впаде на каменюку. Що в такому разі відбувається, якими сенсами вони одне одного наповнюють, — кволо розбираються дуже вчені люди, але часто сліпоглухонімі. У цьому є своєрідний і цікавий національний колорит усіх цих взаємовпливів.

Записала Катерина Рай

Вибрані виставки:

  • «Ergo Sum» (2016, галерея «Дукат», Київ);
  • «Деформація» (2016, Sky Art Foundation, Київ);
  • «Межа довіри» (2015, ЦСМ «ЄрміловЦентр», Харків, Україна);
  • «A4» (2015, Біенале сучасного мистецтва, Вільнюс);
  • «Практика видозмін» (2015, ІПСМ, Київ);
  • «Ukraine Extra Ordinaire» (2015, Slow Galerie, Париж);
  • «Досвід єднання» (2014, фонд імені Фулбрайта, Чикаго, США);
  • «I Am a Drop in the Ocean» (2014, Kunstlerhaus, Відень);
  • «Теорія вірогідності» (2014, ІПСМ, Київ);
  • «Stand with Ukraine» (2014, Gateway Art Center, Нью-Йорк);
  • «Бактерія» (2013, NT-Art Gallery, Одеса, Україна);
  • «Індустріальний Едем» (2013, ІПСМ, Київ);
  • «Kyiv Сontemporary Аrt» (2013, Мистецький Арсенал, Київ);
  • «Одна з N» (2013, Detenpyla gallery, Львів);
  • «12–12» (2012, Київ–Москва–Новосибірськ);
  • «Kyiv Сontemporary Аrt» (2011, Мистецький Арсенал, Київ);
  • «Жлоб-Арт» (2011, Музей сучасного мистецтва, Київ);
  • «Українське молоде актуальне мистецтво» (2010, Музей сучасного мистецтва, Київ);
  • «Ми не маргінали» (2008, Краків, Польша);
  • «Versus» (2004, Будинок архітектора, Київ);
  • «Арт-фестиваль “Молодість”» (2002, Львів–Київ);
  • «Срібний квадрат» (2001, Національний музей, Перемишль–Дебрецен–Кошіце–Львів);
  • «Персональна виставка» (1998, Арт-клуб «Лялька», Львів);
  • «Персональна виставка» (1997, галерея «Яровіт», Львів).

___________________________________________________________________

Замовити арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники

Теми art

Матеріали на схожі теми

Коментарі