neimovirni-1400x90

П’ять причин відвідати скульптурний сад у Каневі

chernozem.info 23.10.2019

П’ять причин відвідати скульптурний сад у Каневі

У культурному плані Канів найчастіше асоціюється з меморіалом Тарасу Шевченку, а основна туристична локація міста – це Чернеча Гора. Однак, якщо їхати до цієї Мекки дніпровською набережною, праворуч від дороги ви побачите чимало кам’яних скульптур. Більшість із них – роботи Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму, який проводиться мистецьким об’єднанням «ЧервонеЧорне» з 2011 року. У мешканців цей сад викликає запитання до сучасного мистецтва загалом («чому скульптури виглядають саме так і що значать?»), а для приїжджих стає своєрідним сигналом: творче життя не зупинилося в Каневі, не закінчилося виключно на вшануванні Шевченка. Насправді, щороку невелике місто в Черкаській області стає центром активної роботи для художників із усього світу.

Цього літа над скульптурами в Каневі працювали п’ять авторів із України, Японії, Німеччини та Франції. Кожен із їхніх творів не тільки поповнив скульптурний сад, але й продемонстрував окрему причину, чому відвідати Канів задля ознайомлення з сучасним мистецтвом – гарна ідея.

Причина перша. Поглянути на себе зі сторони за допомогою «Поезії води» Вінсента Бьюфілса

1

 

Французький скульптор вирішив дослідити те, як сприймають світ навколо люди в різних країнах за допомогою простої вправи. «Напишіть, що ви розумієте під словом “вода”», – звертався Вінсент Бьюфілс до оточуючих протягом симпозіуму. Адже вода – це те, що оточує всіх нас, про що ми не так часто замислюємося, але потребуємо її ціною власного життя. Тож, у різні періоди в нас будуть нові асоціації: екологія, відпочинок, здоров’я, дощ – все, що займає нас у конкретний момент. Зібравши визначення води, скульптор викарбував їх у своїй роботі, тим самим поєднавши своєрідне соціологічне опитування з демонстрацією, наскільки багато сенсів обертається навколо простого поняття. Концепцію доповнює підкреслена анонімність висловлювань: художник залишив лише ініціали авторів описів води, адже, насправді, вони належать усім нам.

Причина друга. Згадати про історію за допомогою «Української архаїки» Олександра Дяченка

 

У степах України давні культури залишили своїх ідолів – кам’яних баб або бовванів. Що ми уявляємо зараз, коли чуємо про ці сакральні статуї? Певно, один із найпопулярніших типів – це образ гіперболізованої родючості, що втілюється в зображенні частини тулуба жінки: грудях і підкреслено великому животі. Ці традиційні візії зараз видаються радше застарілими за суттю, хоча форму «розчленування» людини на окремі фрагменти тіла художники використовують активно й у наші дні. Олександр Дяченко вирішив стилізувати архаїчну ідею, помістити її в сучасний контекст. Адже очевидно, що навіть зберігаючи всі формальні зовнішні ознаки минувшини, образ жінки сьогодні прочитається в будь-якому випадку з зовсім інших позицій. Тож, це гарний привід поміркувати: а чи можемо ми насправді осягнути історичне мислення та зрозуміти ідеї давніх часів?

Тим більше, Олександр Дяченко – постійний резидент «ЧервонеЧорне». Його роботи демонструють не тільки персональний розвиток визнаного українського скульптора, а й більш широкі тенденції симпозіумного руху.

 

Причина третя. Зрозуміти зв’язок скульптури з дизайном і архітектурою через «Рівні права» Роланда Хефта

Фактично все мистецтво пов’язане між собою: скульптори можуть черпати натхнення з музики або живопису, але сьогодні їхня робота найбільше межує з царинами архітектури й дизайну. Дуже яскраво це проявляється в творах німецького автора Роланда Хефта. Свої роботи він називає «архітектурною формою пам’яті», а візуально відштовхується від модерністських будівель рідної країни. Чіткі й суворі лінії, бездоганна геометрія – усе це втілилося й у цьогорічній скульптурі Хефта для Канівського симпозіуму.

Питання, де завершується дизайн у скульптурі, а де починається власне мистецтво – одне з найсуперечливіших. Проте, об’єкт може легко виконувати обидві функції, що й роблять «Рівні права»: вони гармонійно вписуються в будь-який простір (зокрема й канівський ландшафт), водночас передаючи біографічні авторські смисли при ближчому ознайомленні.

Причина четверта. Відчути Японію за допомогою «Простору медитації для монаха» Йошіо Яги

8

Особлива увага Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму завжди була спрямована на японські тенденції. Так, за дев’ять років діяльності, в резиденції взяло участь п’ять митців із Японії, серед них і цьогорічний учасник – Йошіо Яги. Певно, саме його скульптура виявилася найбільш «далекосхідною» за своєю темою. Художник узявся за втілення в граніті релігійних і духовних практик, прагнув передати шлях до просвітлення та залишити частинку власних традицій в Україні. Головний елемент скульптури – сходи до неба, – є постійним творчим прийомом Яги в передачі своїх ідей.

7

Інші японські скульптури в саду є більш абстрактними та метафоричними – художники попередніх років зверталися до тем природних ритмів і стихій (вітру, води та хмар).

 

Причина п’ята. Відшукати символи та коди в «Лабіринті любові» Людмили Мисько

10

Не секрет, що до багатьох скульптур потрібно підходити з концептуальної та символічної сторони, після чого їх можна відчути на новому рівні. Нова робота Людмили Мисько спонукає саме до такого споглядання, адже вже в назві («Лабіринт любові») закладений стимул до пошуків і постійного руху. «Любов» тут постає ширшим поняттям, аніж «кохання», бо містить сильні почуття не тільки до людей, але й усього світу. Тож, поблукавши лабіринтом глядач має можливість краще зрозуміти, що ця концепція значить конкретно для нього. А потім – перейти й до інших скульптур саду, для розв’язування смислу яких також спочатку варто впоратися зі знаками й символами, що вони пропонують.

Точним є те, що скульптурний сад у Каневі пропонує надзвичайну різноманітність об’єктів, історій, ідей і авторів. А головне – він оновлюється щороку, є відкритим для кожного та дає можливість ознайомитися з сучасним мистецтвом із усього світу просто неба, у затишному місті на березі Дніпра.

Проєкт реалізований за підтримки Українського культурного фонду.

________________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

Матеріали на схожі теми

Коментарі