У культурному плані Канів найчастіше асоціюється з меморіалом Тарасу Шевченку, а основна туристична локація міста – це Чернеча Гора. Однак, якщо їхати до цієї Мекки дніпровською набережною, праворуч від дороги ви побачите чимало кам’яних скульптур. Більшість із них – роботи Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму, який проводиться мистецьким об’єднанням «ЧервонеЧорне» з 2011 року. У мешканців цей сад викликає запитання до сучасного мистецтва загалом («чому скульптури виглядають саме так і що значать?»), а для приїжджих стає своєрідним сигналом: творче життя не зупинилося в Каневі, не закінчилося виключно на вшануванні Шевченка. Насправді, щороку невелике місто в Черкаській області стає центром активної роботи для художників із усього світу.
Цього літа над скульптурами в Каневі працювали п’ять авторів із України, Японії, Німеччини та Франції. Кожен із їхніх творів не тільки поповнив скульптурний сад, але й продемонстрував окрему причину, чому відвідати Канів задля ознайомлення з сучасним мистецтвом – гарна ідея.
Причина перша. Поглянути на себе зі сторони за допомогою «Поезії води» Вінсента Бьюфілса
Французький скульптор вирішив дослідити те, як сприймають світ навколо люди в різних країнах за допомогою простої вправи. «Напишіть, що ви розумієте під словом “вода”», – звертався Вінсент Бьюфілс до оточуючих протягом симпозіуму. Адже вода – це те, що оточує всіх нас, про що ми не так часто замислюємося, але потребуємо її ціною власного життя. Тож, у різні періоди в нас будуть нові асоціації: екологія, відпочинок, здоров’я, дощ – все, що займає нас у конкретний момент. Зібравши визначення води, скульптор викарбував їх у своїй роботі, тим самим поєднавши своєрідне соціологічне опитування з демонстрацією, наскільки багато сенсів обертається навколо простого поняття. Концепцію доповнює підкреслена анонімність висловлювань: художник залишив лише ініціали авторів описів води, адже, насправді, вони належать усім нам.
Причина друга. Згадати про історію за допомогою «Української архаїки» Олександра Дяченка
У степах України давні культури залишили своїх ідолів – кам’яних баб або бовванів. Що ми уявляємо зараз, коли чуємо про ці сакральні статуї? Певно, один із найпопулярніших типів – це образ гіперболізованої родючості, що втілюється в зображенні частини тулуба жінки: грудях і підкреслено великому животі. Ці традиційні візії зараз видаються радше застарілими за суттю, хоча форму «розчленування» людини на окремі фрагменти тіла художники використовують активно й у наші дні. Олександр Дяченко вирішив стилізувати архаїчну ідею, помістити її в сучасний контекст. Адже очевидно, що навіть зберігаючи всі формальні зовнішні ознаки минувшини, образ жінки сьогодні прочитається в будь-якому випадку з зовсім інших позицій. Тож, це гарний привід поміркувати: а чи можемо ми насправді осягнути історичне мислення та зрозуміти ідеї давніх часів?
Тим більше, Олександр Дяченко – постійний резидент «ЧервонеЧорне». Його роботи демонструють не тільки персональний розвиток визнаного українського скульптора, а й більш широкі тенденції симпозіумного руху.
Причина третя. Зрозуміти зв’язок скульптури з дизайном і архітектурою через «Рівні права» Роланда Хефта
Фактично все мистецтво пов’язане між собою: скульптори можуть черпати натхнення з музики або живопису, але сьогодні їхня робота найбільше межує з царинами архітектури й дизайну. Дуже яскраво це проявляється в творах німецького автора Роланда Хефта. Свої роботи він називає «архітектурною формою пам’яті», а візуально відштовхується від модерністських будівель рідної країни. Чіткі й суворі лінії, бездоганна геометрія – усе це втілилося й у цьогорічній скульптурі Хефта для Канівського симпозіуму.
Питання, де завершується дизайн у скульптурі, а де починається власне мистецтво – одне з найсуперечливіших. Проте, об’єкт може легко виконувати обидві функції, що й роблять «Рівні права»: вони гармонійно вписуються в будь-який простір (зокрема й канівський ландшафт), водночас передаючи біографічні авторські смисли при ближчому ознайомленні.
Причина четверта. Відчути Японію за допомогою «Простору медитації для монаха» Йошіо Яги
Особлива увага Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму завжди була спрямована на японські тенденції. Так, за дев’ять років діяльності, в резиденції взяло участь п’ять митців із Японії, серед них і цьогорічний учасник – Йошіо Яги. Певно, саме його скульптура виявилася найбільш «далекосхідною» за своєю темою. Художник узявся за втілення в граніті релігійних і духовних практик, прагнув передати шлях до просвітлення та залишити частинку власних традицій в Україні. Головний елемент скульптури – сходи до неба, – є постійним творчим прийомом Яги в передачі своїх ідей.
Інші японські скульптури в саду є більш абстрактними та метафоричними – художники попередніх років зверталися до тем природних ритмів і стихій (вітру, води та хмар).
Причина п’ята. Відшукати символи та коди в «Лабіринті любові» Людмили Мисько
Не секрет, що до багатьох скульптур потрібно підходити з концептуальної та символічної сторони, після чого їх можна відчути на новому рівні. Нова робота Людмили Мисько спонукає саме до такого споглядання, адже вже в назві («Лабіринт любові») закладений стимул до пошуків і постійного руху. «Любов» тут постає ширшим поняттям, аніж «кохання», бо містить сильні почуття не тільки до людей, але й усього світу. Тож, поблукавши лабіринтом глядач має можливість краще зрозуміти, що ця концепція значить конкретно для нього. А потім – перейти й до інших скульптур саду, для розв’язування смислу яких також спочатку варто впоратися зі знаками й символами, що вони пропонують.
Точним є те, що скульптурний сад у Каневі пропонує надзвичайну різноманітність об’єктів, історій, ідей і авторів. А головне – він оновлюється щороку, є відкритим для кожного та дає можливість ознайомитися з сучасним мистецтвом із усього світу просто неба, у затишному місті на березі Дніпра.
Проєкт реалізований за підтримки Українського культурного фонду.
________________________________________________________
Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:
- Філіп Гук Галерея пройдисвітів (історія мистецтва й арт-дилерів)
- Діана Клочко 65 українських шедеврів. Визнані й неявні (65 шедеврів українського мистецтва)
- Роберт Шор Благай, кради і позичай (митці проти оригінальності)
- Майкл Берд 100 ідей, що змінили мистецтво (поворотні моменти історії мистецтва: від малюнків у печерах до стріт-арту),
- Сара Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
- Вілл Гомперц Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
- Вілл Гомперц Думай як митець (правила креативного мислення, що працюють за будь-яких обставин)
- Грейсон Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
- арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
- Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
- Григорі Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
- Марина Абрамович Пройти крізь стіни (автобіографія зірки сучасного перформансу)
- Дон Томпсон Помаранчевий надувний пес (буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку)
- Галина Скляренко Українські художники: з відлиги до незалежності. Книга перша (есе про художників)
Коментарі