Наприкінці червня митці з усієї України щорічно приїздять в Сумську область, адже саме там з 1997 року проходить всеукраїнський land art симпозіум “Простір покордоння”: поблизу села Могриця на крейдяному плато біля археологічного простору скіфського та слов’янського городищ.
Могриця стала land art лабораторією, де досліджується взаємодія різних видів образотворчого мистецтва та краєвиду. Симпозіум «Простір покордоння» існує як платформа для мистецьких практик та обміну досвідом митців з усієї країни.
Художники на 10 днів віддаляються від міського життя, вони переносять мистецтво з галерей на відкритий простір, творячи його без комерційних та інституціональних зв’язків, просто між художником і світом. Land art нагадує, що довкілля і людина взаємозалежні та кожен з нас є частиною екологічного процесу.
“Простір покордоння” – не єдина Land art подія в Україні, але саме цей симпозіум задає тон у царині мистецтва довкілля.
Щороку команда симпозіуму намагається розширювати географію учасників та виходити на новий професійний рівень, для цього потрібні додаткові кошти, тож цьогоріч організатори створили компанію Спільнокошт. Підтримати ініціативу, котра вже 21 рік розвиває мистецтво довкілля в Україні може кожен та кожна на платформі Велика ідея.
Організатори зазначають, що цього року симпозіум працюватиме у новому форматі: 52 учасники об’єднаються у 8 кураторських груп, адже саме так підтримується та пожвавлюється діалог між організаціями та культурними операторами України. Кожен художник робитиме свій проект у взаємодії з куратором, а модератори триматимуть весь процес в одному потоці.
Художниця Ганна Гідора є ініціаторкою та рушійною силою проекту з самого початку і продовжую нею бути вже 21 рік, цьогоріч разом із Станіславом Туріною вони будуть модерувати процес.
До кураторської групи входять: Павло Ковач, Євгенія Моляр, Наталія Маценко, Костянтин Зоркін, Олексій Коношенко, Юрій Штайда, Віталій Кохан, Юрій Вишняков.
Нам вдалося поспілкуватися з Наталією Маценко, Костянтином Зоркіним та Павлом Ковачем і розпитати у них чому “Простір покордоння” так приваблює художників, чим саме важливий симпозіум і яке місце займає у мистецькому процесі України.
“Могриця стала для мене втіленням простих і фундаментальних речей, яких утім дуже бракує мистецькому середовищу – відкритості і довіри. Тут стаєш ближчим до того невербального, неартикульованого, такого, що не піддається інституціоналізації, котре криється в кожному. А стаючи ближче до цього, стаєш ближчим до розуміння Іншого і багатьох речей, які чекають твого повернення там, у безкінечному соціальному. “Простір покордоння” і взагалі ленд-арт я сприймаю як один із способів екологічної взаємодії з природнім середовищем, ландшафтом – не шляхом експансії, а через інтеграцію. Прагнення зрозуміти, віднайти і підкреслити, а не захопити і нав’язати. Цей контекст і ситуація – можливість поекспериментувати, спробувати себе і власну практику в нових умовах. Дещо нагадує умови, в яких опиняєшся на Бірючому, але зі своїми характерними відмінностями й особливостями, які роблять цей досвід специфічним і справді неповторним.”
Наталія Маценко – мистецтвознавиця, кураторка
“Могрица – это силовое поле. Во-первых, там много силовых точек. Есть композиционный центр: Анна Владимировна Гидора, у которой получается это делать. Там много недостатков, но если бы она была более педантичной, если бы захотела исправить все недостатки этот симпозиум никогда бы не начался. Есть украинский перформанс и есть украинский ленд-арт и они более украинские в своей сути чем живопись. Ленд-арт соответствует привычке чувствовать землю, с которой мы еще не потеряли контакт. Даже в больших городах мы имеем доступ к земле, мы ощущаем ее – мы любим ходить босиком. Мы еще не до такой степени цивилизовались: мы чувствуем нашу землю под ногами, чувствуем гармонию, которую не нужно нарушать в наших отношениях с природой, мы работаем руками. На ленд-арт симпозиуме “Простір покордоння” остается чистый прямой контакт с состоянием природы, которое тебе не позволяет расслабиться: дождь, буря, холод, жара. Чем меньше посредников, тем здоровее процесс.
Когда начинается работа, все начинает просыпаться, включается сознание, которое тебе помогает разобраться.
На Могрице действительно происходит процесс. Там трудно спрятаться и быть искусственным. На природе все по настоящему, ты сам по себе. Тебе не нужно ни перед кем выпендриваться. Художники чаще делают вид, что они художники, а здесь маски снимаются. Человек избавляется от своего образа. Художник – человек сверхчувствительный. В таких ситуациях чувствительность должна проснуться. Ты вынужден мыслить мифологически, это лежит в основе искусства. Чем меньше посредников, тем ближе ты к магии природы. Ты чувствуешь силу места. Ты не можешь ее в городе почувствовать, это требует гораздо больше усилий. Если в городе ты просыпаешься под звуки машин, там ты просыпаешься под крики птиц.
Ленд-арт – разговор с пустотой, ты должен полностью обнулиться. Обнуление – необходимое условие, чтобы двигаться в будущее”.
Костянтин Зоркін – куратор, художник-перформер
“Симпозіум “Простір покордоння” – одна з точок перетину де відбувається процес творення в діалозі з навколишнім середовищем.
Важливим важелем є довготривалість, це вже переходить в певну добру традицію і виховало в процесі ціле покоління художників.
Постійна зміна учасників не дає “застоятись”, відкриває можливості для нових діалогів і відповідно експериментів. В Україні наразі немає аналогів даному симпозіуму.
Можна сказати, що спочатку середовище формувало Могрицю, а тепер Могриця формує навколо себе середовище. Це прожиття спільного часу і спільного простору, на території прикордоння – спроба віднайти певну забуту гармонію, що так важливо в наш час”.
Павло Ковач – художник, куратор, співзасновник “Відкритої групи”
_________________________________________________________
Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:
- Сара Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
- Уілл Гомперц Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
- Грейсон Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
- Галина Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
- арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
- Александр Брей Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
- Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
- Григорі Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
- Марина Абрамович Пройти крізь стіни (автобіографія зірки сучасного перформансу)
- Дон Томпсон Помаранчевий надувний пес (буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку)
- Галина Скляренко Українські художники: з відлиги до незалежності. Книга перша (есе про художників)
Коментарі