Понад шістдесят живописних робіт відомого українського митця Олекси Манна стануть центром міждисциплінарного мистецького проекту «Чорний період», відкриття якого відбудеться 13 квітня о 18:30 в Інституті проблем сучасного мистецтва.
Напередодні виставки говоримо з художником Олексою Манном, куратором проекту Олександром Михедом та Антоном Дегтярьовим (Ptakh), концептуальна аудіоінсталяція якого органічно додалась до основного – візуального – втілення.
Питання одне: Що для вас особисто означає «Чорний період»?
Автор проекту Олекса Манн:
«Чорний період» – це самообмеження, для відкриття в собі нових ресурсів. В деяких практиках, коли ти себе в чомусь обмежуєш, то маєш можливість вийти на новий рівень.
З одного боку, це автобіографічне висловлювання, коли ти робиш пластичні речі, обмежуючи себе в засобах і досягаючи, знову ж таки для себе, максимальної виразності.
Два кольори, чорний і білий, іноді з невеликими вкрапленнями, чи акцентами ще одного, двох. Але які дають тобі можливість вловлювати нюанси. Дослідження такими засобами навколишнього світу, через відкадровані з нього фрагменти. Все це відбувається на грані абстракції, не втрачаючи зв’язок з реальністю, але вже і з виходом з неї. З’явилась якась брутальна легкість, що мені завжди подобалась в живописі. Іноді, на перший погляд, грубе висловлювання, часто навмисне зроблене, може бути дуже точним.
З іншого боку, це про те що відбувається з усіма нами зараз. Через умовну документальніть в пластиці, показати не документальний, але точний перехід з однієї реальності в іншу. Ми зараз знаходимось в переході з однієї агонізуючої цивілізації в іншу, яку ще треба збудувати і зконструювати. І через це суспільні процеси зміни свідомості часто можна охарактеризувати, як «чорно-білі», де люди знаходяться в безапеляційному виборі «свій-чужий», не зважаючи на нюанси. І це все дуже експресивний, грубий і часто деструктивний процес.
Куратор виставки Олександр Михед:
«Чорний період» – це серія зображень застиглої фактурної магми повсякдення, в якій оприявнюється містичний зміст. Тонка межа між абстрактним і реальним зображенням. Між безумством і здоровим глуздом.
«Чорний період» – це спроба зібрати друзки, на які розбивається світ. Місто, що вибухово розпадається на атоми мікрорайонів. Люди, що розкладаються заживо. І кожен жест митця тільки увиразнює довколишню жорсткість повсякдення.
«Чорний період» – це епос урбанізму про засвоєння, захоплення, загарбання території міста. Привласнення, поневолення голосів, фактур і кожного розламу на розвалених дорогах вітчизни.
Серію картин митець може запланувати, може конструювати розвиток ідеї. Однак період – він просто приходить. Настає. Період не можна запланувати чи зупинитися. Поставити останню крапку. Чорний період, що трапився з нами всіма, треба просто пережити.
Композитор Антон Дегтярьов:
Олексині роботи зокрема з цього періоду я сприймаю більш емоційно, ніж осмислено. Мені досить важко розповідати про них, хіба що епітетами – роботи чудові, вони настільки ж експресивні, наскільки й абстрактні.
Для себе особисто я побачив речі, які мене зачепили, – це експресивність, але вона досить інтимна, та тематика урбанізму: міські, індустріальні пейзажі, людина в місті.
В плані музичного втілення це скоріше саунд-дизайнерська робота, ніж композиторська.
Мені подобається тема семи гріхів, над якою також працюємо в контексті цього проекту, але хочеться цю тему розвинути не до повчального змісту «люди подивіться на свої слабкості». Це скоріше як скринька Пандори – до речі, одна із робочих назв цього проекту – в самому кінці, коли Пандора вивільнила всі біди на людство, в самій скринці залишилось надія. Це ще раз підкреслює мою думку, що роботи з «Чорного періоду» настільки експресивні, настільки й інтимні.
За словами Олекси Манна, “згодом, проект з лише візуального, переріс в аудіо-візуальний. Весь візуальний ряд, живопис і інсталяція, доповнений аудіоінсталяцією одного з самих потужних наших сучасних композиторів Ptakh (Антона Дегтярьова), яка в такому форматі і поєднанні, ще більше розкриває основну ідею і надає йому нових сенсів. Бо задіяні ще і абсолютно інші рецептори.” Виставка триватиме з 13 по 24 квітня. Вхід вільний.
Автор: Татьяна Харчёва
____________________________________________________________
Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:
- Сари Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
- Уілла Гомперца Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
- Грейсона Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
- Галини Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
- арт-виданні 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
- Александра Брея Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
- Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
- Григорій Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
Коментарі