
Ірина Ворона: «Якщо живопис емоційний – це відчує кожен, адже він справжній».
У своєму творчому підході Ірина Ворона робить ставку на емоційну складову, довіряючись інтуїції та власному художньому світосприйняттю. Експериментуючи з кольором і формою в жанрі абстрактного живопису, художниця прагне розширити межі реальності та спонукає глядача знайти власні емоційні точки дотику з її творами.
В рамках нової виставки «Я – відображення» буде представлено щонайменше 30 живописних робіт, над якими художниця працювала останні два роки в Україні, Хорватії, Норвегії, Фінляндії. Про власний мистецький погляд, творчі подорожі та емоційні рефлексії – в інтерв’ю з художницею.

У Вас дуже психологічно потужні роботи, вони спонукають до міркувань та пошуків відповідей. Що залишається за лаштунками? Ваша творчість – це рефлексія особистого світосприйняття чи погляд як митця на буденні речі?
Я працюю з емоціями, інтуїцією, психологією, інтуїтивним символічним світосприйняттям. Тобто, все, що створюю проходить через мій внутрішній світ. Я сприймаю все емоційно, не розмірковую занадто в процесі роботи – використати ось цю фарбу, а поряд іншу і тому подібне. Все відбувається інтуїтивно, адже дуже люблю емоції. Мені здається, якщо живопис емоційний – це відчує кожен, адже він справжній.
Ви працюєте у різних медіа. В яких жанрах та техніках Ви почуваєтесь найбільш вільно?
Я почуваюся вільно, коли не обмежую себе ніякими рамками, і є свобода та можливість експериментувати. Мене дуже надихає робота з новими матеріалами. Наприклад, у Норвегії працювала з камінням – це було щось нове і воно додало потрібних емоційних нот до портретів, які були доповнені цим камінням, вони стали неначе відображенням характеру самої Норвегії. Взагалі, я відкрита до творчих експериментів.

Які почуття найчастіше супроводжують Вас в моменти створення робіт?
Можу сказати точно, що негативні емоції не є джерелом мого натхнення. Життя – позитивна річ, не дивлячись на погані події, які можуть трапитись. Я намагаюсь нести позитив своїми роботами і не зациклюватись на чомусь поганому, адже життя неймовірне і кожного дня дарує якісь нові можливості, емоції. Це найпрекрасніше, що може бути у людини – можливість жити і творити. Особливо для художника, творити – це найцінніший дар.
Чи пам’ятаєте, як давно з’явився «художник всередині Вас»?
Зовсім нещодавно мені згадалась перша робота – я зробила її ще в школі, вона була абстрактною. Нам дали завдання зробити щось своє, не копіюючи ніякий стиль. Вчителька тоді не зрозуміла мій малюнок. Я пам’ятаю, що завжди мала прагнення творити, і це була моя мрія – стати художником.

Незабаром відкриється Ваш новий проект «Я – відображення». Чи буде в ньому щось незвичне та нехарактерне, що відрізняє його від попередніх проектів?
Я працюю з емоційною складовою протягом останніх двох років, тому роботи, які будуть представлені в рамках наступних проектів включають в себе частину попередніх ідей та думок, вони не заперечують попередні роботи, це продовження, певна трансформація моїх живописних творів.
Ви багато подорожуєте, поєднуючи це з творчою діяльністю – за останні два роки Ваші проекти було представлено у Хорватії, Норвегії, Фінляндії. Які у Вас враження від співпраці з закордонними інституціями та фундаціями?
Це неймовірний досвід. Останній проект я створила в Норвегії, де разом зі мною в резиденції працювало багато інших художників. Найчастіше ти приїздиш уже з готовим проектом, але під впливом локації він видозмінюється, народжуються інші думки, вони трансформуються. В період між зародженням ідеї до її реалізації, відкривається багато різних можливостей для удосконалення завдяки воркшопам, artist talks, спілкуванню з митцями з інших країн. В Хорватії мені вдалось попрацювати з одним з найкращих абстракціоністів країни – Ігор Рончевич – він був моїм ментором, наставником, ми досі спілкуємось, він продовжує давати мені поради. Завдяки подорожам є можливість знаходити близьких по духу творчих людей, і це дуже цінні надбання.

Чи скористались Ви з арт-менеджером Юлією Алєксєєвою досвідом, отриманим за межами України, при підготовці нового проекту?
При підготовці моєї нової персональної виставки «Я – відображення» ставало багато питань, як правильно все показати, тому, звичайно, мій досвід персональних проектів за кордоном ставав корисним – дещо ми змогли використати.
А як щодо публіки… Чи по-різному сприймають Ваше мистецтво в Україні та за кордоном?
Оскільки мої роботи емоційні, я радію, коли вони і сприймаються емоційно. Мені приємно розуміти, що усі люди однаково здатні сприймати роботи через призму внутрішнього світу.
Чи важливий для Вас, як для митця фідбек від публіки? Що є показником того, що у глядача виникла потрібна емоція після перегляду робіт?
У мене були випадки, коли глядачі говорили, що певні мої роботи до них «говорять». Вважаю, що коли подібне трапляється – це 100% попадання. Якщо людина знайшла спільну мову з витвором мистецтва – це найважливіше. Не обов’язково, щоб глядач розумів усе, але важливо, щоб була знайдена спільна ниточка – між душевною емоцією та хоча б одним твором. Найголовніше, аби між глядачем та моїми роботами відбувався емоційний коннект.

Завітати на виставку Ірини Ворони «Я – відображення» Ви можете з 6-29 квітня за адресою: вул. Нижній Вал/Набережно-Хрещатицька, БЦ ASTARTA.
Подія у фейсбук: https://www.facebook.com/events/839098546263026/
Автор: Дар’я Біленко
____________________________________________________________
Больше об украинском и мировом визуальном искусстве — в книгах:
- Сары Торнтон 33 митці у трьох актах (АйВейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович и др.)
- Уилла Гомперца Що це взагалі таке? (150 лет современного искусства в одной пилюле),
- Грейсона Перри Не бійтесь галерей (как воспринимать искусство),
- Галины Скляренко Сучасне мистецтво України (аргументы искусствоведа),
- Александра Брея Нескучное собирательство (уникальный опыт уникального коллекционера),
- Бриджит Куинн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію
- арт-издании 25 років присутності. Сучасні українські художники (более 80 эссе-портретов)
Коментарі