25-27 травня в Івано-Франківську відбудеться третя конференція з дизайну Design Village. Напередодні події спілкуємось про тренди, складнощі та авторське право у стріт-арті з одним із спікерів конференції – Віталієм Грехом (Dilk). Він разом із Сергієм Грехом (Feros) та Володимиром Федусів (Keno) є засновником Kickit Art Studio, спеціалізуєся на ілюстрації, графіті, вуличному мистецтві.
Які основні складнощі зі стріт-артом в Україні?
Коли чую слово «стріт-арт», одразу виникає проблема з означенням, бо воно дуже узагальнене. Це і графіті, і пост-графіті, муралізм, тегінг, інсталяції, трафарети, постери, стікери та багато іншого. Стріт-арт – наскільки широке поняття, що навіть у моїх колег-художників багато розбіжностей у поглядах на цю тему.
Я сприймаю роботу в публічному просторі, як медіа, тому проблеми тут такі ж як і у всього актуального мистецтва України.
Не бачу складностей роботи в публічному просторі. Є певна проблема сприйняття об’єктів і суб’єктів процесу. Художник не завжди відчуває себе частиною мистецького процесу: творить для себе, документуючи, або частіше не документуючи свою творчість. Не завжди може зустріти аудиторію і критику. Можливо, так і має бути.
Не знаю жодної інституції на території України яка б працювала з вуличним мистецтвом чи графіті. Дуже мало вітчизняних художників виступають на міжнародному рівні. Проте мистецькому світу вже добре відомі, наприклад, Володимир Манжос (Waone), Олексій Бордусов (Aec) чи Сергій Радкевич.
Гадаю, міжнародна конкуренція є досить високою і щоб відповідати певному рівню потрібно вкладати весь свій час.
Особисто мені в Україні бракує динаміки і якісного культурного менеджменту. Хоча якщо порівняти з минулими роками, то зараз можливостей більше. З’являється все більше фестивалів з хорошими умовами для реалізації, більше ініціатив від культурних активістів і ґрантових коштів. Чи навіть вільне пересування Європою.
(Фото: Грех Сергій .FESTrepublic Львів, 2017.
Автори композиції Дмитро Ткаченко Tabu, Грех Сергій Feros, Грех Віталій Dilk*)
Які тендценції у стріт арті можна визначити?
Важко відстежити якусь тенденцію. Стріт-арт – дуже абстрактне поняття. Зі свого досвіду і досвіду колег прослідковую, що багато тих, хто займався більш класичним графіті, переходять до нового – розкриваються більше в сфері абстрактного живопису або ілюстративності та експериментують в експозиційному просторі. Графіті потроху відходить, принаймні в Україні.
(Фото: автор не відомий Чернівці 2011 *)
Як провести межу між стріт-артом та вандалізмом?
Все залежить від контексту. Важливо, як художник ставиться до своєї роботи, або як він хоче, щоб до неї ставились. Деякі райтери займаються теггінгом (це вид графіті, який передбачає швидке нанесення підпису автора на будь-якій поверхні, найчастіше в громадських місцях). В залежності від майстерності і місця, це можна якось оцінити. Інколи теги класно доповнють атмосферу урбану, є певним маркуваннями території. Внутрішньокультурним спілкуванням райтерів. Або несуть інформаційний посил. Тут меседжі вже є читабельними для повсякденної аудиторії.
(Автор Кирил Лебедев)
Чи є поняття “авторське право” у стріт-арті?
Цієї весни відбувся цікавий прецедент. Судова тяганина компанії H&M та художника Revok – яскравий приклад, коли робота, що нелегально створена в публічному просторі, використовувалась в маркетингових цілях комерційної компанії. Юристи компанії зробили ставку на твердження, що нібито будь-яка робота, створена у публічному відкритому просторі, є нелегальною, а отже художник втрачає право на її власність. Вони явно недооцінили згуртованості графіті-тусовки і отримали ляща. За 2 дні в багатьох містах світу магазини H&M зазнали нищівної реакції зі сторони графіті-середовища. В результаті компанія вибачилась.
Звичайно, кожна робота, у якої є автор, заслуговує на авторське право. Проте слід оцінювати кожен випадок окремо.
(фото: h&m)
На які міста варто орієнтуватися в сфері стріт-арту?
Якщо досліджувати загальну активність в Україні, то я точно виділив би Львів, Луцьк, Харків, Одесу і, звісно ж, Київ. Ці всі міста також є на карті активностей актуального мистецтва. Є певними осередками зі своїми ком’юніті та заданим рівнем динаміки.
Не впевнений чи варто орієнтуватись саме на міста. По суті, вони не створюють ніякої прямої дії, а є лише майданчиками для реалізації. Варто звернути увагу на художників. Вони не прив’язані до місця, а подорожують і працюють в різних містах.
Наприклад, я живу в Івано-Франківську, але тут мої роботи знайти майже нереально – мало запитів. Набагато легше це зробити у Львові, Луцьку чи Одесі.
Kickit Art Studio проведуть на Design Village воркшоп зі стріт-арту для тих, хто хоче спробувати потримати у руках балончик, та протягом 25 травня — 8 червня на території Промприлад.Реновація (вул. Сахарова, 23) триватиме їхня відкрита виставка «Реакція».
_________________________________________________________
Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:
- Сара Торнтон 33 митці у трьох актах (Ай Вейвей, Джефф Кунс, Марина Абрамович, Демієн Гьорст та ін.),
- Уілл Гомперц Що це взагалі таке? (150 років сучасного мистецтва в одній пігулці),
- Грейсон Перрі Не бійтесь галерей (як сприймати та оцінювати мистецтво),
- Галина Скляренко Сучасне мистецтво України (нариси мистецтвознавчині),
- арт-видання 25 років присутності. Сучасні українські художники (80 портретів сучасних українських художників),
- Александр Брей Нескучное собирательство (про найкращу приватну колекцію XIX-XX ст.),
- Бріджит Квінн Неймовірні: 15 жінок, які творили мистецтво й історію (15 геніальних жінок-художників)
- Григорі Козлов Замах на мистецтво: арт-детектив (розкриття таємниць мистецтва)
- Марина Абрамович Пройти крізь стіни (автобіографія зірки сучасного перформансу)
- Дон Томпсон Помаранчевий надувний пес (буми, потрясіння та жадоба на сучасному арт-ринку)
- Галина Скляренко Українські художники: з відлиги до незалежності. Книга перша (есе про художників)
Коментарі