Григорій Козлов присвячує цілу главу свого арт-детективу «Замах на мистецтво» розповіді, як шедеври різних епох впливали на політику найсильніших диктаторів. Ось деякі з фактів:

Наполеон та мистецтво. У національному музеї Франції, заснованого в 1871 році, найбільше цінували античну скульптуру. Стародавні статуї символізували дух республіканської свободи, спадкоємцем якого стала революційна Франція.

Гітлер та мистецтво. Фюрер ненавидів імпресіоністів та модерністів –  в музеї Лінца їх не передбачалося. Однак картини цих «дегенеративних», як висловлювався Гітлер, художників також йшли в справу. Їх продавали або обмінювали на «істинно арійське мистецтво» – художників так званої «Дюссельдорфської школи».

Сталін та мистецтво. У супермузеї «великого вождя» основний акцент був зроблений на старих італійських майстрів. Головною зіркою стала «Сікстинська Мадонна» Рафаеля. Природно, радянські мистецтвознавці бачили в ній не Богоматір, а «кращу представницю селянських мас, відтворену італійським гуманістом». Більшовики ставали спадкоємцями гігантів Відродження.

Захоплюючу історію про те, як ставились «сильні світу цього» до мистецтва і як це вплинуло на арт-ринок можна буде прочитати в повному обсязі уже з 5 квітня, коли ArtHuss видасть книгу Григорія Козлова українською мовою. До 30 березня можливе передзамовлення зі знижкою 20%!