neimovirni-1400x90

Зося Кайс: “ХТО РОБИТЬ ГРАФІТІ?” – відверте кіно

chernozem.info 06.03.2018

OLD SCHOOL. UKRAINIAN GRAFFITI DOCUMENTARY – це ілюстрована та коментована безпосередньо самими дієвцями історія зародження, розвитку, апогею та сучасного стану графіті-культури в Україні, посилання на яку надала Зося Кайс. Сам фільм знятий в жанрі документального кіно з використанням великої кількості архівних фото та відео.

“Логіка розгортання сюжету – це монологічний пошук відповідей на запитання. Запитання ці глядач не чує, вони ніби маються на увазі, зчитуються в контексті по мірі того, як нанизується ланцюг відповідей, розповідей, міркувань, смішних історій, відвертостей, мрій та умовиводів головних героїв. Хтось із них закрив своє обличчя маскою (серйозною або жартівливо-карнавальною), хтось відкритий, але спільним для них є те, що всі вони чорно-білі і статичні, а графіті – яскраве, кольорове, динамічне.”

“З чого все починалося? З чого кожен з героїв особисто починає власну біографію в графіті? Звідки береться інформація: про цінності, про стилі, про техніки та матеріали? Як в умовах браку основного інструменту (аерозольної фарби) художники продовжують малювати та розвивати культуру? Львів, Тернопіль, Луцьк, Київ, Одеса. Як працює принцип наслідування всередині спільноти: як оформлюються команди, як долучаються нові члени команд, яким чином вони починають поділяти спільні цінності та ідеологію?”

Наразі у відкритому доступі є тільки півтори хвилини трейлеру – повна версія залишається у розпорядженні авторів для “внутрішнього споживання” у щільн закритій – з певних причин – спільноті. Тому CHERNOZEM доповнив публікацію ще одним коротким відео про цих відчайдухів:

“Яким чином ускладнюється техніка, як відточуються навички і що це врешті дає самим художникам? На що вони спроможні заради ще одного викиду адреналіну? Навіщо їм оце суперництво, змагання і врешті визнання, якщо все одно кожен з них пише вигадане ім’я? Навіть якщо вкрити ним всі стіни, все місто і всі вагони всіх потягів міжміського сполучення – ніхто не дізнається, яка саме людина це зробила… Ніхто, окрім таких самих, як він…”

В завершальній частині фільму звучать ностальгічні мотиви та песимістичні прогнози. Що зробила інформаційна епоха з графіті? Чи справді майстерність художника тепер вимірюється кількістю лайків в соцмережі? Чи можна взагалі вважати фотокопії кольорових стін, якими мерехтить Інтернет, – графіті? Чи не означає експансія медіакультури виродження графіті-культури? Шукаємо відповіді далі…

*більше актуальної інформації у групі GraffitiForum.ua

_______________________________

Больше об украинском и мировом визуальном искусстве — в книгах:

Матеріали на схожі теми

Коментарі