2017-го видавництву РОДОВІД виповнюється 25 років. Мистецькі альбоми, монографії, каталоги, дослідження української історії культури й арт-аксесуари. Роботи видавництва неодноразово були відзначені на книжкових заходах.

Засновниця й директорка видавництва Лідія Лихач розповіла CHERNOZEM про історію створення РОДОВОДу, про підхід до роботи, про формування цін на арт-книги і про те, що ж сама любить читати у вільний від роботи час.

Про історію створення видавництва:

Взагалі, все моє видавниче життя – цікава авантюра. Часто керуюся ідеєю і почуттями, не думаючи, за які кошти вдасться мені реалізувати задуману справу. Про «не вдасться» навіть не хочу думати.

Після закінчення університету працювала в Черкасах у газеті «Молодь Черкащини», вела культурологічну сторінку «Спадщина». Звичайно, на ній було мало місця і ніколи не поміщалося все, що хотілося б донести до читача. Як тільки можна було засновувати приватні видання (1989 рік, здається), вирішила заснувати журнал «Родовід» – наукові записки до історії мистецтва. Вдалося з великою допомогою знайомих! У мене серед друзів було багато істориків, археологів, музейників, тож проблем із авторами не виникало. Перші номери вийшли ще в Черкасах, а невдовзі я перебралася до Києва, тож і журнал «переїхав» разом зі мною. Усього вийшло 20 номерів. Але чи не з перших чисел ми зіткнулися з тим, що мало не кожна стаття «тягнула» на повноцінну монографію. Тож невдовзі ми почали переходити на книжки. Видавництво РОДОВІД, отже, виросло з часопису «Родовід».

Одна з перших наших книжок – «Ікона Шевченкового краю», де ми показали твори народних мистців-богомазів, які доти взагалі ніколи не публікувалися.

Надрукували цю книжку українською й англійською. Потім – уже трьома мовами, ще й французькою, – видали «Вишивку козацької старшини 17-18 століть».

Ця книга також була досить успішна. Тут подано велику добірку вишивок – каталог колекції Чернігівського історичного музею ім. В. Тарногвського, що були популярні серед верхівки українського суспільства в ХVІІ–ХVІІІ століттях.

Отак і почалася наша видавнича робота, яка триває й досі. Відтоді було стільки проектів, що навіть ніколи задумуватися, як усе це важко й чи варто. Ми просто із задоволенням робимо улюблену справу.

Про особливості роботи над арт-виданнями:

Видавцеві, можливо, простіше було б друкувати перекладні бестселери – це комерційно набагато вигідніше. Український ринок повинен бути ними насичений, адже якщо не буде наших таких книжок, то вони прийдуть у російському перекладі. Мені ж цікаво робити мистецькі – про історію українського мистецтва та сучасну творчість. У певному сенсі, ми нині пишемо цю історію. Можливо, робимо найскладнішу роботу, роками досліджуючи тему, добираючи ілюстрації. Але в результаті створюємо мистецьку бібліотеку вершинних досягнень нашої культури.

Знаковими нашими виданнями є «Козак Мамай», «Харківська пейзажна школа», ціла серія з історії українського авангарду. Сатисфакція від цих проектів неймовірна: відчуваєш, що задаєш напрямок руху, об’єднуєш однодумців і створюєте разом щось справді важливе. Так, протоптувати дорогою завжди важче, ніж іти за кимось. Але робити це – велике задоволення, адже ми показуємо те найцінніше, що треба вивчати, розуміти, аналізувати й любити.

От візьмімо видану в нас монографію французького дослідника Жана-Клода Маркаде «Малевич» – першу книгу в мистецтвознавстві, що охоплює еволюцію творчості цього польсько-українсько-російського великого світового мистця. Це ж величезна робота: перекласти текст, знайти до нього ілюстрації, оригінали яких розкидані по музеях усього світу. У нас цей проект тривав три роки, але ж результат того вартий. Зрештою, працюючи з мистецтвом, відчуваєш його неймовірну енергетику.

Так, певним видавничим ризиком є друкувати книжки про окремих мистців, адже це дещо звужує аудиторію. Але відмовлятися від таких видань ми не повинні, натомість слід більше думати, як їх популяризувати та рекламувати.

Про підготовленість аудиторії до мистецьких видань:

Коли видаєш книжки на мистецьку тематику, мусиш знати, яку аудиторію хочеш охопити. Бо ж кожна людина шукає собі продукт на свої вподобання. Ми друкуємо не тільки «важкі» академічні видання, але й дрібніші речі з мистецьким ухилом: блокноти, листівки, чашки, розмальовки тощо. Вони в нас на сайті представлені в лінії ART, яку ми розробили разом з Валентиною Клименко. Ця лінія наче знайомить і готує людину до більш серйозного ставлення до мистецтва. Бо ж хтось у першу чергу купує книгу, а хтось розпочинає ось із таких арт-аксесуарів. Зрештою, у побуті теж повинно бути багато красивих речей, щоб мистецтво існувало не тільки на книжковій полиці.

Про високу вартість арт-видань:

От конкретний приклад. Ми зараз працюємо над тритомним виданням про українські килими. Перша книжка рослинних орнаментів – «Квіти і птахи в дизайні українських килимів» – уже вийшла, друга буде присвячена геометричним орнаментам, а третя – авторському килиму. Цей перший том – справжній хіт продажів! Воно й не дивно, адже сюди ввійшли колекції килимів десяти провідних українських музеїв і Українського музею в Нью-Йорку. Традиційні текстилі кінця XVII – початку XX століття показано крізь сприйняття семи сучасних дизайнерів, які актуалізують давні орнаменти.

Так-от: у нас лише на фотографування пішло три роки! Львівські та полтавські музеї дуже багаті на килими. Їх працівники зізнавалися, що вже років 15 не розгортали їх, та й умови зберігання у них бажають кращого. А сам процес розгортання та фотографування шестиметрового килима чого тільки вартий! Після цього всі знімки треба обробити. Далі дизайн, макет, друк. І як після стількох сил, часу та праці така книжка може бути дешевою? Тільки при умові стороннього фінансування, але з цим, на жаль, складно.

Про принциповість заради якості:

Як можна орієнтуватися тільки на продаж, коли в нас наклади – тисяча примірників! Ми не в гонитві за ними. І не готові жертвувати якістю заради здешевлення книги. Видаємо те, що нам цікаво, що нам подобається та здається актуальним. Орієнтуємося також на бачення і досвід наших авторів.

Про дизайн:

Дизайн у наших виданнях має величезне значення, якщо не вирішальне. Бо можете мати чудове дослідження, якісні ілюстрації, але от дизайнер узяв і все «накрутив». У нас уже багато років арт-директором є Ірина Пасічник. Вона одна з найкращих у цій галузі, має свій авторський стиль.  Ірина вміло й талановито передає дух кожної книги, за яку береться, через дизайн. Її робота – така ж творчість. Намагаємося працювати з дизайнерами, які вміють подати мистецтво так, щоб його можна було справді побачити й відчути. Чудові наші харківські колеги – Марія Норазян, Ілля і Андрій Павлови, Дарія Тітаренко, Микола Шток з Москви. Раді, що маємо в Києві Олега Грищенка , Олену Старанчук і дівчат із студії  Сері/граф. І з іншими співпрацюємо!

Про найважливішу книгу видавництва:

Не знаю, чи назавжди ці видання залишаться такими для мене, але перше, що спадає на думку – книги про творчість Катерини Білокур.

Можливо тому, що ця жінка є знаковою фігурою українського мистецтва. Ми зробили чотири книги про цю художницю, але дві з них особливі. Перша – її роботи, там можна розглядати навіть найдрібніші деталі картин (дизайн Ірини Нікітіної), а друга – аналітична, де подані думки українських й американських дослідників.

Про людей у колективі:

Найдовше у нас затримуються люди, що так само віддані створенню книги. Це справді майже «магічні практики». Надзвичайно затишно в офісі, коли працює Ірина Пасічник, яка з нами від початку. Приємно, що маємо і мали молодших випускників Могилянки і київського університету Шевченка. Разом з тим буває, що людина хороша, ніби й відповідальна, але працює так собі. Може прийти вчасно, не пропустить робочого дня, але робить усе формально, для годиться, і піде додому одна з найперших.

Я ціную тих, хто переживає за свою роботу, сперечається, відстоює свою думку, вміє її аргументувати і перемагати.  Оскільки зарплати в книговидавництві досить скромні, то я безмежно вдячна всім тим, хто в офісі РОДОВОДУ.

Про видавництва, які надихають:

Ми досить часто буваємо за кордоном на книжкових ярмарках, тож слідкуємо за тенденціями у видавничій сфері.

Дуже довгий час мені подобалося видавництво Skira, яке було засновано у Швейцарії, мало філіали у різних країнах, а тепер об’єдналося з іншими і звучить менше. Також не можу не згадати й видавництво Taschen, яке надзвичайно цікаве і комерційно-креативне.

Про улюблені книги поза роботою:

Більш за все люблю читати біографії, мемуари. Можливо, навіть працювала б із такою літературою, мемуарами, якби ми не робили мистецькі видання. Мені здається, в Україні ще надто мало якісних речей такого плану. Можливо, через брак  хороших і глибоких дослідників. Також мені подобається сучасна українська література, вона є цікавим відображенням нашої реальності, сучасного світу. Улюблені ж – Сергій Жадан, Оксана Забужко.