1400h90-gompertz

Сергій Святченко: «Насиченість композиції не завжди визначає її якість»

chernozem.info 21.05.2018
Сергей Святченко. Портрет авторства Олександри Святченко
Сергій Святченко. Портрет авторства Олександри Святченко

У передмові до книги «Сергій Святченко. Колажі » (Sergei Sviatchenko: Collages, 2015) британський арт-критик Рік Пойнор назвав Святченко одним з найвиразніших колажистів сучасності. За майже 30-річну еміграцію в Данії, архітектор і художник, Сергій Святченко став яскравим представником сучасного мистецтва, творчість якого висвітлюють світові видання Dazed & Confused, AnOther Magazine, Elephant, Hunter, Nowness. До переліку робіт митця, окрім колажу, входять живопис і експериментальне кіно, що неодноразово експонувалися в галереях Європи і США. Напередодні відкриття Kyiv Art Week, де буде презентовано спільний проект Сергія Святченко і Олега Тістола «Кінець весни», журналіст CHERNOZEM Роксана Рублевська розпитала українсько-данського художника про мистецтво колажу, специфіку роботи з західними галереями і участь у міжнародних виставках.

Weird Show. Curator James Springall
Weird Show. Curator James Springall

Чи погоджуєтеся ви, що колаж став родоначальником багатьох феноменів сучасної культури: від комп’ютерної графіки до кліпового мислення?

Колаж надає унікальну можливість створювати нові оповідання на основі асоціацій, що народжуються з фрагментів, які, на перший погляд, нескладно впізнати. Одному побачене нагадає дитинство, іншому –  історичну постать,  і думки одразу ж перенесуть у часи минулого. Мені ж просто хочеться довести, що сприйняття світу можливе і на чуттєвому рівні.

Із серії "Less paint", колаж, змішана техніка на полотні, 2016
Із серії “Less paint”, колаж, змішана техніка на полотні, 2016

У лютому 2018 року ви взяли участь у виставці з 5 зірками сучасного колажу в Лондоні. В чому її особливість?

Дивне шоу «The Weird Show», куратором якого був Джеймс Спрінгалл, привернуло мою увагу участю в ньому художників, що представляють різні напрямки сучасного колажу: від мінімалістичних робіт, до яких можна віднести мої, до вкрай насичених, бурхливих, вируючих, таких, що промовляють на складні гостросоціальні теми. Кураторська селекція видалася вдалою і виставка опинилася в числі кращих лондонських подій лютого.

Із серії "Less", 2006, с-принт, 140х110см
Із серії “Less”, 2006, с-принт, 140х110см

Розкажіть про свій досвід співпраці з ювелірним домом Cartier? Ви не вважаєте взаємодію з індустрією моди такою, що дискредитує митця?

Співпраця залишила найприємніші враження. Терміни визначені, завдання поставлені і починається творчий процес. Я дуже люблю працювати. Прокидатися з цим нестримним бажанням. Створювати, демонструвати, отримувати відповідну реакцію, досягати згоди, чути слова захоплення від результату, якщо ні, то знову багато працювати. Так відбувалося і з колажами які я створював для ювілейного видання «All about Cartier diamonds».  Мені здається, єдине, що по-справжньому може дискредитувати митця, –  це неповага до своєї роботи і небажання поділитися унікальним світосприйняттям  із глядачем.

Грані, серія з 5 колажів для дому Cartier, 67х42 см
Грані, серія з 5 колажів для дому Cartier, 67х42 см

Ви згадали, що з вашою участю знімали документальний фільм про стиль і моду в мистецтві. Чи могли б ви розповісти про це докладніше?

«Данські унікальні ікони стилю». Саме так називалася серія передач Датського центрального телебачення (2014). У захоплено-поважному тоні висвітлювався інтерес до мого стилю життя і мистецтва. Знімальна група приїхала з Копенгагену, фіксуючи наш діалог про джерела натхнення і моє українське коріння. Фільм вийшов яскравим, пульсуючим, і дуже «колажним», як і все моє життя, і, до речі, завдяки талановитому ведучому-журналісту Крісу Педерсену.

Із серії "Resisting Interpretation", 2013, 21х29см
Із серії “Resisting Interpretation”, 2013, 21х29см

Які з ваших робіт були представлені на виставці «FACELESS», що тільки-но проходила у Берліні? Як могли б прокоментувати взаємодію з куратором проекту Елізабет Хаїк?

Моє знайомство з директором виставкових програм MQ у Відні і куратором FACELESS Елізабет Хаїк було дуже цікавим і неочікуваним. В Tate Modern вона натрапила на мою двотомну монографію, створену в Берліні видавництвом «Gestalten», «Все рухається вліво і вправо, якщо ти цього захочеш». Мистецтво Сергія Святченко», на обкладинці якої був колаж – оголена чоловіча фігура із зафарбованим обличчям. Зображення її заінтригувало, і зі мною зв’язалися. Так я отримав пропозицію взяти участь у проекті, презентуючи фотографію із серії «Less». Можу додати, що «FACELESS» був організований художником, куратором  і дослідником Богомиром Дорінгером за підтримки куратора і культуролога Бріджити Фелдере (Відділ соціального дизайну в Університеті прикладного мистецтва у Відні) у взаємодії з Q21в MuseumsQuartier Wien і куратором Елізабет Хаїк. Перша виставка була показана в MuseumsQuartier Wien (2013), а потім в Mediamatic в Амстердамі (2014), а також в рамках брюссельської конференції «Комп’ютери, конфіденційність і захист даних». У Берліні зараз відбулося продовження проекту, а також презентація книги з однойменною назвою «FACELESS».

Ретроспективна виставка "Кунст-Халле-Віборг", куратор Хелене Нюборг
Ретроспективна виставка “Кунст-Халле-Віборг”, куратор Хелене Нюборг

Щодо книжок, чи погодилися б проілюструвати якесь мистецьке видання власними колажами?

Так, звісно, я вже мав досвід співпраці з видавництвом, оформлюючи роман Олександра Гордона «Тучерез , или Невероятное вероятно» (мовою оригіналу).

Сергій Параджанов називав колаж «пресованим фільмом». Використовуючи журнальні вирізки, шматки тканини, скла, пір’я, листя, квіти, він створював своєрідні драматичні твори. І все ж таки, що для вас є колаж?

Драматичний твір може бути створено з паузи і одного звуку. Насиченість композиції  не завжди визначає її якість. Для мене колаж – це унікальна техніка, оманливо-проста і демократично-доступна для всіх, техніка з безмежними можливостями для використання будь-яких матеріалів і масштабів. До речі, архітектуру я також вважаю колажем завдяки особливості проникнення свого світобачення в структуру існуючого міста.

Ретроспективна виставка "Кунст-Халле-Віборг", куратор Хелені Нюборг
Ретроспективна виставка “Кунст-Халле-Віборг”, куратор Хелене Нюборг

Яка специфіка роботи з європейськими і американськими, галереями? Чи можете навести приклад трьох своїх найуспішніших галерейних проектів?

Робота з європейськими і американськими галереями особливо не відрізняється між собою. Звісно, галереями володіють різні люди з відмінним розумінням мистецтва і пріоритетами. Кожна професійна галерея, з якою мені довелося співпрацювати, має свою чітку виражену програму, напрям руху, базу клієнтів і обладнаний виставковий простір. Якщо твої роботи повністю вбудовуються в загальну програму і ти гарно продаєшся, твоя позиція піднімається на центральне місце. Якщо продажі ідуть гірше, аніж заплановано, то відбувається зворотній ефект. Щодо найуспішніших галерейних проектів, то це: «Свято», перша виставка живопису в данській галереї «Nord», 1991; персональна виставка живопису і колажу в Парижі цієї ж галереї на ярмарку FIAC, 1994; ретроспективна мультимедійна виставка «Ти» в Kunsthal Viborg за участю куратора Helene Nyborg, 2017.

Деякі молоді художники демонструють проблему поганої техніки, маскуючи її за комп’ютерними колажами. Яке ваше ставлення до цього?

На мій погляд, не може бути поганої техніки, існує відсутність думки, але, на жаль, і наявність чудової техніки не вберігає твір від беззмістовності.

Автор: Роксана Рублевская

_________________________________________________________

Більше про сучасне українське та світове образотворче мистецтво — в книгах:

Матеріали на схожі теми

Коментарі