Arteria.link – ініціатива, яка існує з осені минулого року і на меті організаторів об’єднати суспільство, бізнес та мистецтво. За час існування вже вдалося реалізувати два проекти, а на меті ще багато планів. Тож CHERNOZEM поспілкувався із засновниками Arteria.link Євгеном Комарницьким та Наталею Пінчук, які розповіли про ідею створення такої ініціативи, конкуренцію, підходи до роботи та як мистецтво може співіснувати із бізнесом.

Як у вас виникла ідея створення Arteria.link? Що вас надихнуло?

Наталя: Насправді бажання робити свій внесок в розвиток культури у нас виникло більше 10-ти років тому. Але особисто я почала активно цікавитись та розробляти ідеї проектів під час «Революції гідності». Життя звело з різними людьми зі сфери культури і всі вони не лише збагатили мій світогляд, але і мимоволі дали імпульс до дій. Потім були дискусії за безліччю горняток кави з колегами по ринку комунікацій, обговорення ідей, думок і проблем в розвитку креативної економіки нашої країни. Але сильним поштовхом для мене стало розуміння того, що культура більше не існує окремо від бізнесу. Раніше культура використовувалась державою як інструмент пропаганди і розвивалась на дотаційній основі. Однак зараз багато що змінилось. В умовах глобалізації і трендів розвитку креативної економіки успішних країн ми не можемо просто стояти осторонь. Креативність і інновації ідуть рука об руку, забезпечуючи розвиток економіки.

Який у вас бекгрануд, що ви віришили зайнятися саме такою справою?

Євген: Я встиг попрацювати і в бізнесі, і в третьому секторі, і з мистецтвом. Прожив у Варшаві 15 років і повернувся в Україну, щоб застосувати свій досвід до культурних проектів тут. Працювати з мистецтвом почав в 2007 році: організовував фестивалі, форуми, кінопокази і виставки, брав участь у театральних виставах і перфомансах. Сам особисто цікавлюсь сучасним мистецтвом, особливо кіно, відео-артом, інсталяцією і перфомансом. Взагалі, я не уявляю своє життя без мистецтва.

Наталя: Все своє свідоме життя займалася в основному комунікаціями в бізнес-проектах. Напевно, саме тому є величезне бажання розвивати бренди молодих митців, робити свій внесок в культурну дипломатію нашої держави і комунікаційно допомагати розвитку сучасного мистецтва як складової креативної економіки. До речі, останнє вважаю самим найважчим. Коли провідними медіа були друковані ЗМІ, то про культурні новини дізнавалися на рівні з соціально-політичними новинами – мимоволі доводилось піднімати свій рівень обізнаності. Зараз, наприклад, на телебаченні рейтинговим слотом буде серіал, політичне ток-шоу, а все, що так чи інакше відноситься до культури, матиме дуже маленьку аудиторію. Про проблеми медіа можна говорити багато, як от про фінансування якісних ЗМІ, платний контент тощо… Але це все глобальні проблеми. А у нас війна. Тому важливо саме зараз розвивати і масштабувати культурні проекти, говорити про ідеї цих проектів і проблематику в ЗМІ. Тільки так ми можемо зберегти нашу ідентичність і вирішити ряд соціальних проблем. Коли суспільство в депресії, постійному стресі і конфлікті, мистецтво і культура можуть допомогти передати  і пережити емоції.

Ваша ініціатива існує не так вже й давно. Чи не страшно і не складно було вам починати, коли є подібні ініціативи, платформи, організації і власне конкуренція?

Наталя: Я думала про конкуренцію, коли працювала, наприклад, з виробниками техніки. Тут ситуація зовсім інша. В нашій країні ще навіть немає чіткої стратегії розвитку креативної економіки. І для того, щоб вона була і була успішною, повинна з’явитися не одна і навіть не сотня схожих організацій.  Знайомі митці, які набагато краще знають всі особливості цього ринку, мене відмовляли, наводили приклади як у нас в Україні, а як в Європі, пояснювали складність роботи з точки зору «правил» арт-ринку. Але ми і не чекаємо, що буде легко. Зате чудово розуміємо, що буде цікаво.

Чим Arteria.link краще за інші подібні ініціативи. Або ж не краще, а якісніше відрізняються?

Наталя: Наші перші проекти довели успішність одного із наших підходів донесення змісту мистецтва в колаборації з бізнесом. І тут річ не в банальному спонсорстві, а саме в соціальній відповідальності бізнесу, який готовий розвивати свою аудиторію культурно, а вона в свою чергу готова сприймати коректно контент. Одначе, ми ще дійсно дуже молоді, і я впевнена лише через деякий час зможемо чітко сформувати нашу «особливість».

Які проекти ви вже встигли реалізувати і якими найбільше пишаєтеся?

Євген:  Проектів у Arteria.link поки було лише два і обидва колабораційні: художня експозиція «Ідентичність» за участю 20-ти різнопланових митців з Perekhid Outdoor, а також експозиція «Sex&Meat by Ole Solonko» з Rebra&Kotlety. Обидва мали різні задачі і підходи, тому їх важко порівняти: перший представляв різні погляди на одну проблему, другий – передавав спектр емоцій взаємовідносин. Для нас це не лише проекти, а й глибокі відчуття і переживання.

Ви називаєте головною метою Arteria.link взаємодію суспільства, мистецтва та бізнеса. А які, на вашу думку, відносини сьогодні між цими трьома складовими? Чи існує з ними взагалі зв’язок, який дає позитивний результат?

Євген: В Україні, на жаль, ще мало розвинене меценатство, незважаючи на достатню кількість заможних людей. Наш бізнес намагається працювати по спонсорській схемі, тобто за допомогою мистецтва передати свої рекламні меседжі аудиторії. Мало хто з них замислюється, що підтримуючи мистецтво, вони вже передають суспільству, себто і своїй аудиторії, достатній меседж прогресивного суспільно орієнтованого бренду.

Що заважає цим двом складовим активно розвиватися та органічно співіснувати?

Наталя: Креатив у нас зазвичай недооцінений. Компанії готові платити величезні кошти за ту ж саму рекламу, але виділяти відповідні бюджети на ідеї, не готові. На рівні суспільства у нас ще досі існує звичка не платити. Будь-який якісний проект повинен організовуватись з відповідним бюджетом. В Європі є таке розуміння бюджету арт-проекту як доходи від партнерів/спонсорів і доходи від відвідувачів. Одначе, щоб не зіпсувати меседж арт-проекту потрібно ту ж саму інтеграцію спонсора робити на дуже тонкому рівні, не вип’ячувати свій бренд на перший план і не кричати про себе в проекті, тому що це дратує суспільство, яке і так не дуже цікавиться мистецтвом. Також важливий момент – недостатня комунікація на загальнозрозумілій всім мові. Митці і куратори дуже часто розмовляють на своєму професійному сленгу, або не готові взагалі пояснювати що-небудь.

За яким принципом ви обираєте митців, з якими плануєте срівпрацювати?

Євген: У будь-якому проекті важливі спільні цінності. Якщо вони співпадають, якщо є однакове розуміння цілей і дій – особисто для нас це найважливіші критерії співпраці. Лише таким чином можна зробити якісний проект. Одначе зазначу, що нам цікаві не лише художники, які займаються образотворчим мистецтвом. Ми відкриті для всіх напрямків мистецтва: музика, скульптура, перформенс, кіно тощо. Хочемо впровадити більше різноманіття в арт-середовищі – дати можливість висловитись різним митцям, в основному молодим (але не обов’язково за віком). Нехай роблять свої помилки або створюють неймовірні проекти, адже без досвіду і публіки вони не зможуть стати відомими, хорошими, затребуваними. Хочеться створювати нові можливості для молодих і перспективних митців, щоб вони отримували постійні запити на їхні роботи і виставки, щоб в них журналісти хотіли брати інтерв’ю. Ситуація, коли митець живе із заробляння грошей десь на стороні, або ж очікуванням від ґранту до ґранту пригнічує.

Які подібні ініціативи вас надихають?

Наталя:  Saatchi Gallery. Але я не про структуру чи механізм організації процесів, не про місію, а скоріше про можливості впливати на зміни, задавати тренди і розвивати оточуючих, розвиваючись самим. Особисто для мене це своєрідний бенчмаркт того, як потрібно роками вибудовувати свою діяльність і репутацію.

Чи є для вас найбільш вдалий приклад та ефективний досвід співпраці та підтримки бізнеса й мистецтва?

Євген: складно виділити лише щось одне. Успішний проект в Лондоні чи Токіо може й не буде успішним у нас. Потрібно завжди дивитись також на специфіку нашого бізнесу, ринку та ментальності. Намагаюсь не мати авторитетів, і усюди застосовувати критичне мислення.

Ви плануєте підтримувати імідж українського мистецтва у світі, про що зазначається у характеристиці Arteria.link. А що з ним зараз відбувається?

Євген: Всі учасники культурного середовища України так чи інакше впливають на її імідж.  Є кілька ідей проектів, які, сподіваємось, допоможуть зробити Україну ближчою і зрозумілішою для пересічного мешканця європейських країн. Для України, думаю, треба мати за ціль розбити шаблони russian culture та exUSSR. Пояснити, що ми вже європейська країна, а не на шляху з Азії до Європи. І мистецтво тут грає ключову роль. Кількість проектів made in Ukraine має постійно зростати, щоб таких стереотипів більше не було. Ми повинні бути активними і цікавими, постійно на слуху у пересічного європейця.

На кого, на вашу думку, варт о звернути увагу, вкладати гроші у їхні роботи, ті, хто справді може змінити українське мистецтво?

Євген: Мистецтво, почуття смаку чи краса це дуже суб’єктивні поняття. Наша робота як раз націлена на те, щоб не було трьох найвідоміших митців, чи десятка відомих, а решта ховалася б у їх тіні. Тому варто спостерігати за усіма митцями, відвідувати їх виставки, покази, виступи, бути критичним та купувати їхні роботи, підтримувати їх. Будь-який прояв творчості змінює і самого митця, і мистецтво загалом. Тому ця сфера постійно видозмінюється і наповнюється новими смислами і це чудово. Звісно варто теж плекати самобутність української культури, не забувати про своє коріння, і це теж стосується сучасного мистецтва.