Замовити книгу "Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі". Вілл Гомперц

Медіа-арт: новий колекційний тренд

chernozem.info 24.03.2017

Виставка сучасних ізраїльських художників в Інституті Проблем Сучасного Мистецтва примітна з кількох причин:

по-перше, Ізраїль давно визначає тренди не тільки в медицині, IT і багатьох інших високотехнологічних галузях;

по-друге, репрезентує зразки ізраїльського медіа-арту один з успішних колекціонерів, дилерів і популяризаторів сучасного мистецтва не самих популярних раніше в художньому середовище регіонів світу – ПАР, Філіппін і т.п .;

по-третє, художниками цих авторів можна назвати за рамками академічної термінології, однак медіа-арт, який вони представили, завойовує все більше місця і на виставках, і в приватних та музейних колекціях.

Як зазначила со-куратор проекту Наталія Шпитковська: “Для Ізраїлю сучасне мистецтво взагалі багато у чому висловлює себе через відео і досить на високому рівні. Навіть на Венеційському біеналє – наприклад, у 2011 році – ця країна була представлена відео-артом, який зараз є і у нашій збірці (“Азкелон”). І хоча в Україні зараз немає колекціонерів цього виду мистецтва, ми сподіваємося створити потужний тренд. Можливо, навіть запропонувати започаткувати у цих стінах ІПСІ музейну збірку. Але треба зважати на те, що відео вимагає більше часу на розуміння змісту, іноді навіть хвилин 5-10. На відміну від 20-30 секунд споглядання картини сучасного автора – це, погодьтеся, робота, яку глядач має зробити. Тому, принаймні сьогодні, працюємо разом: автор, ми та глядачі”.

CHERNOZEM’у вдалося отримати декілька відео-тізерів на додаток до первинних вражень, які залишилися з відкриття у вигляді фото і текстів про авторів та представлені роботи.

————————————————————————————————————————————-

Сігаліт Ландау (1969) – народилася в Єрусалимі, живе і працює в Тель-Авіві. Сігаліт є однією із найвизначніших сучасних ізраїльських художниць. Її комплексні роботи порушують низку соціальних, гуманітарних та екологічних проблем. У своїх роботах авторка використовує різноманітні матеріали: сіль, цукор, пісок, бронзу, мармур і ready-made об’єкти.

Азкелон, 2011, відео, 17хв.: «Я знімала людей, що грають в гру ножем — її у нас також називають “країни”. Роботу я назвала “Азкелон” — це поєднання двох назв: “Таза” (на івриті “Аза”) та “Ашкелон”. Ці два міста мають один пляж, але відділені кордоном. Сектор Газа є одним з найбільш перенаселених у світі районів із таборами для біженців. У1950-х роках в Ашкелон переїхало чимало євреїв з арабських країн, вони поселилися в тимчасових таборах для мігрантів. Ця територія, як і раніше, є маргінальною частиною Ізраїлю. На мою думку, молодь по обидва боки грає в цю “гру”, і там, де є гра – є ще багато життя.”

wp_20170314_17_55_48_pro

Фінікійський танець піску, 2005, відео, 9хв.:  показує художницю та її колегу на березі моря. Під повторюваний звук хвиль, які накочуються на берег, кожна мисткиня проводить лінії на піску у напрямку до другої. Їхні лінії переходять одна в одну, утворюючи гігантську спіраль або вісімку. Траєкторії руху двох «танцюристок» перехрещуються, але вони ніколи не торкаються одна одної; хореографічні рухи учасниць знято проти сонця, їхні силуети нагадують фігури на ранніх фресках і вазах Егейського регіону та Східного Середземномор’я.

Назва перформансу робить цю алюзію очевидною. Фінікійці були моряками і торгівцями на всій східній частині Середземномор’я, створювали міста-держави на території сучасних Лівану і Сирії. Елементи фінікійського алфавіту, в якому звуки позначалися символами, увійшли до раннього грецького та інших алфавітів регіону. Танець Ландау, таким чином, насамперед апелює до давньої історії Середземномор’я; і рухи танцюристок, і лінії, які вони лишають на піску, — це така собі прадавня мова.

wp_20170314_17_52_55_pro

wp_20170314_17_53_08_pro

———————————————————————————————————————————-

Рен Славін (1967) – кінематографіст з Тель-Авіва, відеохудожник і звукорежисер. Був відзначений нагородою у сфері дизайну і мистецтва Міністерства науки Ізраїлю (2006), відзнакою за альтернативне музичне відео (разом з Ліор Хар Левом, 2004, Тель-Авів, Ізраїль), нагородою за найкращу музичну відеороботу (2002, Тель-Авів, Ізраїль), отримав Премію для молодих художників (1994, Тель-Авів, Ізраїль).

Діапазон його робіт широкий: від подібних до снів наративів до наукової фантастики і нео-нуару. У своїй творчості Рен Славін передає глибинне усвідомлення сучасного урбаністичного середовища людського існування, поєднуючи його водночас із замішанням почуттів, що виникає від домінування форм і браку справжнього спілкування. 

Знаки і значення у творах відеохудожника з’являються із симбіотичного поєднання звуку і зображення. Рен Славін шукає порядок у хаосі почуттів, виробляє раціональну дисфункцію реальності в цифровіи формі, розробляє теорію аудіобачення. У своїх фільмах він розглядає реальність як органічну структуру, де форми і фігури безперервно перетинаються одна з одною і взаємодіють. Підкреслюючи концепцію втручання як елемента, що водночас приймає і відкидає сигнали сіту, Славін шукає рамок, які можуть декодувати організований і безсистемний хаос.

Органік Урбанік, 2002, цифрове відео, 8 хв.: це гіперфантастичне відео, засноване на реальності. Це мікро/макрокосмос щільної міської текстури. Гобелен міста, перевтіленого, перебільшеного. Місто немов пропущене через блакитний фільтр, розмножене безкінечною серією відтисків самого себе. Симетричні та перемішані вулиці, будівлі і машини постають такими собі симбіотичними організмами, що утворюють живу структуру. «Органік Урбанік» тільки підкреслює, що вже існує, демонструючи неявні зв’язки між різними елементами сучасного міста.

wp_20170314_17_51_59_pro

wp_20170314_17_52_06_pro

———————————————————————————————————————————–

Раїда Адон (1972) – візуальна художниця, актриса театру і кіно, народилася у місті Акко, Ізраїль. Батько — юдей, мати — мусульманка. У 2002 році вона закінчила факультет мистецтв у Школі образотворчого мистецтва Бецалель в Єрусалимі. Отримала Премію Міністерства освіти для видатних ізраїльських художників (2011 рік), Премію Міністерства освіти для палестинських художників (2008 рік).

За стіною 2005, відео, 5 хв.:  повільний і постійний потік фігур наповнює провулки Старого міста Акко. Люди, вбрані в білий одяг, несуть на своїх головах пам’ятні предмети і мовчки кричать. Важко відрізнити чоловіків від жінок, молодих від літніх, вони простують втомлено, вирази їхніх облич зворушливі, з тінню туги. Це нагадує традиційну поховальну процесію або невпинну ходу загублених душ.

wp_20170314_17_52_33_pro

————————————————————————————————————————————

Тзіон Абрахам Хазан – народився в Каліфорнії, у сім років разом зі своєю сім’єю емігрував в Ізраїль. Закінчив Школу мистецтв коледжу Бейт-Берл (Ізраїль) 2012 року. У своїх роботах звертається до відео і перформансу, часто застосовуючи елементи анімації, архітектури, музики і графічного дизайну. Останнім часом Хазан експонував свої роботи на Фестивалі електронних мистецтв Базелі (Швейцарія); в Ізраїльському інституті цифрового мистецтва в Холоне (Ізраїль); у Музеї-лабораторії сучасного мистецтва Римського університету Ла Сап’єнца (Італія); в Центрі сучасного мистецтва в Тель-Авіві.,

Сіль, 2012, відео, 19хв.: робота «Salit» названа, як марка звичайної ізраїльської кухонної солі. Фігура, зображена на упаковці, символізує молоде ізраїльське суспільство. Хазан оживлює цей образ, у нього він рухається і говорить. Зображення перетворюється на скульптуру авторства Менаше Кадішмана, що стоїть поряд із Музеєм мистецтв в Тель-Авіві. Хазан використовує солону воду, щоб виточити сльози з очей канонічного залізного агнця Кадішмана.

 

——————————————————————————————————————————–

Тамара Хіршфельд (1984) – живе і працює в Тель-Авіві. Гіршфельд з відзнакою захистила дипломи бакалавра магістра образотворчих мистецтв в Академії мистецтва і дизайну Бецалель (Єрусалим), а також ступінь магістра в художній школі «LaVillaArson» (Ніцца, Франція). Вона виграла кілька грантів і премій, серед яких нагорода від «LeumiBank», грант французького посольства «CROUS», грант на створення експериментальних фільмів і відео-арту від ЦСМ Тель-Авіва. Її роботи були представлені в таких галереях і музеях, як «Artist workshops», «Ha-Midrasha» і «Givon» в Тель-Авіві, також у музеї «Оп the seem» в Єрусалимі.

Серія робіт «Schwartze»: у перекладі з німецької “чорний” є також терміном, що стосується загального образу євреєв під час Другої світової війни. Мисткиня, що тимчасово пофарбована в чорне, відвідує знакові місця, підкорює вершини та намагається привернути якомога більше уваги.

wp_20170314_17_54_39_pro

wp_20170314_17_54_58_pro             wp_20170314_17_55_02_pro

 

————————————————————————————————————————-

 

На відкритті виставки гостей вітали Реут Шапір Бен-Нафталі (Голова Політичного Департаменту, Посольство Держави Ізраїль в Україні), Альберт Фельдман (директор Україно-ізраїльського Інституту стратегічних досліджень імені Голди Меїр в Україні), Наталія Шпитковська (директор міжнародних проектів Інституту Проблем Сучасного Мистецтва НАМ України, куратор виставки), Лілія Тіппетс (засновник ArteLia Consultancy, куратор виставки), Серж Тірош (співзасновник Tiroche DeLeon Collection та засновник START, Ізраїль).

 

 

Теми art

Матеріали на схожі теми

Коментарі