З 5 по 7 травня у Львові відбудеться другий арт-фестиваль #NWE на базі арт-платформи #NEWWAVEEXHIBITION. CHERNOZEM поспілкувався із ініціатором створення платформи Оленою Роюк, яка розповіла про мету створення #NEWWAVEEXHIBITION, амбіції, які зустрічаються із проблемами, які доводиться вирішувати у процесі підготовки проектів та спробувала пояснити, чи насправді її дітище є унікальним для українського мистецького середовища.

Як виникла ідея створення арт-платформи?

Ідея виникла з необхідності. Розпочалося все наступним чином:  я  також малюю і «доросла» до того моменту, коли захотіла поділитися своїми напрацюваннями з широким загалом, цікаво було, як люди сприймуть роботи. Власне, з цього і почалася «історія». Відразу стикнулася з наступною проблемою «Кому є діло до молодого художника? Що йому робити? Куди іти? З ким працювати, до кого звернутися? І чи є простір у моєму місті ( «культурна столиця» між іншим) для таких молодих, починаючих як я». Мається на увазі митець у якого ще нема імені та достатніх ресурсів, в тому числі фінансових, для того, аби організувати власну експозицію.

Я не знайшла вирішення цього питання як самостійний митець. Звісно, не все так погано – є маленькі заклади, де можна було зробити виставку, але це не те. Не хотілося б щоб поруч з роботами люди їли борщ, наприклад, чи обговорювали щось своє, не звертаючи увагу на роботи. Також я усвідомлювала, що на мою виставку прийдуть лише мої близькі та друзі, що теж не дасть можливість отримати об’єктивну оцінку роботам та й зрештою, ці люди вже неодноразово бачили картини. Я не хотіла чекати допоки ця проблема колись, якось, десь, кимось вирішиться. Відтак, вирішила брати пульт управління в свої руки та змінювати цю ситуацію, оскільки з часом брак можливостей демотивовує та нерідко вбиває творчий потенціал. Тож я вирішую організувати колективну виставку молодих митців як і я. Пам’ятаю, це був кінець лютого минулого року, коли я заявила ще двом своїм знайомим художникам про таку ідею та попросила поширити між знайомими таку ініціативу. І 25 березня 2016 року я організувала перший захід #NEWWAVEEXHIBITION, який відбувався в центрі міста в ангарі трамвайного депо (приміщення індустріальне, в якому не робився ремонт вже 120 років та й у якому була лише одна розетка, дах тече). Загалом я змогла залучити 71 художника з 5 областей України, 6 DJ та виступ одного театру «СКЛАД 2.0». Бюджет склав 7 тисяч грн.,  жодної платної реклами – лише афіши по місту та  сарафанне радіо у результаті протягом 6 годин проведення заходу його відвідало 1500-2000осіб, у соцмережах написали 3000 осіб, про нас навіть написали в кількох засобах масової інформації. Звісно, я була найщасливішою людиною на світі у той день. Оскільки й близько не очікувала на подібний результат, просто щодня докладала максимум зусиль для того, аби зробити все на максимум. Після події чимало людей питалися, чи можна придбати картини і через тиждень я організувала аукціон.

Чи є аналоги вашої ініціативи в Україні?

Не хочу називати проект найунікальнішим та неповторним, оскільки в Україні є арт-проекти, які мають дотичні цілі, діяльність, концепцію. Втім факт такий, що я не орієнтуюся ні на кого, намагаюся будувати та створювати власний почерк. Ціль – оригінальність. Зараз можу сказати, що з тих пір як в моєму житті з’явився #NEWWAVEEXHIBITION я, на мій превеликий жаль, перестала малювати, не маю на це часу, тому вважаю найвдалішим своїм твором та арт-роботою сам проект! Придумала також формат – арт-шоу, не знаю, чи є вже таке в Україні, принаймні мені не доводилося зустрічати. На мою думку, це не так важливо. Важливо, яку користь суспільству та його розвитку приносить діяльність проекту, а чи він перший, чи другий, чи десятий – це другорядні речі.

Хто вам допомагає у реалізації ідей?

Це перший мій досвід, перші кроки, тому команда все ще формується і з 16-ти людей, які були на початку залишилося 2 і кілька місяців тому до нас долучилася ще одна дівчина. Тож маємо наразі такий склад. Роксолана Угринюк – це наш куратор. Вона закінчила Львівську академію мистецтв, дуже концептуальна дівчинка. Також в команді Аліна Куц-Карпенко по суті допомагає мені та підстраховує в усіх питаннях. Також у нашій команді є дизайнер та smm-фахівець. Є ті ж викладачі академії, які радять як краще зробити. Вони щиро діляться своїми знаннями, досвідом, підтримують нас. Щонайголовніше на цьому перелік людей які долучені до проекту не вичерпується, їх дуже багато, тому і проект такий масштабний.

Що вас не влаштовує у сучасному українському мистецтві, якщо ви вирішили брати ситуаціє у свої руки?

Я переконана, що існує брак належної уваги до культури загалом, можливостей, простору, нетворкінг як такий відсутній, а що найголовніше – це усвідомлення на глобальному рівні цінності митця! Я вважаю що мистецтво – одна з найвищих форм людської діяльності. Вважаю за потрібне також зазначити, що можливості та рівень арт- подій в Києві, не до порівняння з львівськими і існує повільний розвиток культури. Звісно, говорячи про всі ці речі, я орієнтуюся на світовий досвід провідних країн світу, тож очевидно що Україна залишається за межами конкуренції. Насправді, у нас є і позитивні моменти, але ми маємо прагнути більшого та кращого. Якщо населення чи не поголовно вигукує, що Україна – це Європа, то в культурному аспекті нам ще далеко до неї. Хвала усім ентузіастам, самовідданим людям, які щоденно, щохвилинно працюють в цій сфері та розвивають її, але як було б прекрасно і які були б наші темпи, якщо б на глобальному рівні культура отримала належну підтримку!

У вас досить багато амбіцій щодо своїх намірів. Говорячи про проект, ви зауважуєте наступне: «Арт-платформа покликана формувати в Україні якісний арт-контент, виховувати смак населення та вчити розбиратися, цікавитися та розуміти сучасне мистецтво». Тобто ви вважаєте, що все вищезазначене вами просто відсутнє в українському арт-світі? Але чи не звучить це досить образливо з вуст дівчини, яка, можна сказати, щойно прийшла зі своїми ідеями по відношенню до тих, хто роками вже в арт-сфері і працює над покращенням ситуації і розвитком українського світу мистецтва?

Заявляючи про такі цілі, я маю на увазі широкий загал. Зрозуміло, що є чимало людей, які працюють та розвивають українське мистецтво і це викликає неабияку повагу та вдячність. Втім, якщо зупинити пересічну людину на вулиці та запитатися скільки разів в цьому році вона була в кінотеатрі та скільки разів була на виставці, гадаю, буде очевидна статистика. Як правило, культурою цікавляться люди, які безпосередньо вже працюють в цій сфері, а пересічний громадянин не дуже. Я глибоко переконана, що мистецтво формує особистість, розвиває її, це антидеструктивна зброя, яка може зробити світ кращим.

В усіх прес-релізах плани звучать голосно і виглядають красиво. Але у реальному житті все може виглядати трохи інакше. Тому хочеться дізнатися про конкретні ваші дії, можливо, що вже встигли щось зробити?

Складно відповісти на це запитання. Коротко, повноцінно та вичерпно. В такому разі не буду далеко забігати та розповім про конкретні напрацювання, які відбулися з листопада 2016. Перш за все, я почала формувати у Львові певне коло однодумців. Насправді Львів – маленьке село, де всі всіх знають, але я витратила чимало часу, для того, аби донести ідею до найбільшого кола людей, долучивши локально до ініціативи найрізноманітніших осіб зі світу культури. Ми створили фундаментальний концепт проекту, розподілили обов’язки між професіоналами і, як я вже вище згадувала, налагодили співпрацю з більш досвідченими представниками нашої сфери. Бо спершу я практично самотужки робила все – від прибирання території до співпраці з художниками, а це впливає на якість. Багато зусиль було також докладено і далі докладається до знайомств, розширення нашої інфо-зони. Формування бюджету на пошуки перших спонсорів. Створення певної власної нетворкінгової арт-зони на локальному рівні. З грудня ми створили реєстраційну форму для учасників, подалося більше 300 чоловік, відібрали до фестивалю 70-80, створили свою інфо-зону, в тому числі сайт, зареєстрували свою громадську організацію, працювали з кількома художниками в плані менеджменту, організували персональні виставки. Це не так багато, але і не так мало, враховуючи, що до цього я сама працювала над всіма питаннями.

А щодо фінансування, то звідки надходять кошти, адже навіть найкраща ідея гине за відсутності грошей на реалізацію?

Державних коштів залучено 00.00. Була самостійна спроба взяти грант, втім бачили би Ви, які там питання задають… І якщо я, людина, яка володіє повним об’ємом інформації стосовно свого власного проекту не можу дати відповіді на них, бо вони відверто кажучи абсурдні, то, мабуть, на них зможе відповісти людина, яка вже профі у заповненні тих всіх документів. Минулого року мені допомагали і я таки подала проект на грант. Втім ми пролетіли. Будемо у подальшому пробувати ще подаватися та робити на цьому особливий акцент. Оскільки для того, аби робити якісні арт-події, потрібно чимало коштів. Постійних спонсорів не маємо, оскільки вперше робимо захід саме з таким великим бюджетом. Звісно, це величезна проблема. Маємо двох спонсорів, але сума їхнього вкладу не покриває і половини необхідного бюджету, але це теж дуже добре вже! Як тоді ми виживаємо? Сама не знаю, особисто я вже витратила майже всі кошти, які завжди собі відкладала, але на що їх витрачати як не на свою мрію? З командою ми теж утопічно «скидаємося», батьки вдома злі. Робимо платний вхід зараз на фестиваль (100 грн на один день / 150 грн на три дні) і я дуже сподіваюся, що прийде необхідна кількість людей, щоб перекрити всі витрати, або ж матиму трохи проблем.

Як ви плануєте привертати увагу аудиторії до мистецтва?

Привернути увагу можна лише створюючи щось нове, для Львова наша подія, наш проект є таким. Ми організовуємо подію у форматі арт-шоу, який є новим як для кожного, так и для нас також. Мені здається, що на державному рівні практично не виділяється ресурсів для створення подій нового якісного українського мистецтва.

У ваших планах також підтримка молодих митців. Що конкретно ви маєте на меті?

Ми сподіваємось, що отримавши цього року авторитет, зможемо виходити на все вищий та вищий рівень і співпрацювати з різними фондами, щоб покривати художнику хоча б якісь витрати по матеріалах.

А що для буде важливо у художниках, щоб у подальшому з’явилося бажання підтримувати його?

Для нас дуже важливо, щоб художник сам був зацікавлений у тому, аби його робота була показана, щоб він розумів, що ми допоможемо, але все ж таки потрібно розраховувати та покладатись на власні сили. І саме амбітність, талант та ініціативність для нас в пріоритеті.

Давайте вже перейдемо до заходу. Що це буде за подія?

З 5 по 7 травня у FESTrepublic club відбудеться масштабний арт-фестиваль #NWEvol2, що проходитиме у вигляді триденного арт-шоу. У програмі сучасна візуальна експозиція (живопис, графіка, скульптура, відео-арт, перформанс, інсталяція); музика – від класики до електро –Brunettes Shoot Blondes, Secret Avenue, The Cancel Band, Collegium Musicum, ZAPASKA, Love Rebel Gang, Dj Machitas; лекції; майстер-класи для дітей і дорослих; кінопокази. Об’єднання різних напрямків мистецтва в одному просторі дозволить кожному побачити та почути те, що цікаво саме йому. Ми пропонуємо дізнатись про нові тенденції у сфері мистецтва, відчути якісну музику, поповнити знання на лекціях/воркшопах, та поспілкуватись з митцями, мистецтвознавцями та кураторами галерей.

Це вже буде другий подібний захід. Які роботи над помилками ви зробили?

Справді, для того, аби привернути увагу більшості, ми намагались донести нашу ідею КОЖНОМУ (починаючи від підприємств, закінчуючи фотографами). Щоб виправити минулорічні помилки, мені потрібно було визначитись з концепцією наступного заходу. Я завжди прагну росту, якості на найвищому рівні, тому арт-фестиваль 5-7 травня дасть зрозуміти, в першу чергу. мені, над чим потрібно працювати далі.

Чим будете дивувати?

У нас буде 81 художник з 16 областей України, 12 лекторів, 14 різноманітних гуртів, а також 6 діджеїв, 2 кінопокази та багато іншого!