01 серпня в УКРІНФОРМі відбулася перша зустріч новообраної директорки Українського інституту книги Тетяни Терен з зацікавленими сторонами.

Як виявилось, серед зацікавлених сторін, з одного боку – була сама пані Тетяна, заступник міністра культури Юрій Рибачук та Голова Асоціації українських видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, а з іншого – не тільки представники більш-менш профільних ЗМІ, але й видавництв, у тому числі 2-х державних.

Забігаючи далеко вперед, треба зазначити, що на запитання директора одного з них – Ігоря Степурина – щодо планів на них Українського інституту книги, пан зам.міністра відповів, що Міністерство економіки внесло всі державні видавництва (як і кіностудії, і цирки, але тут не про них) до списку навіть не тих, що підлягають приватизації, а конкретно і остаточно – ліквідації.

Тож можна сказати, що зустріч була іноді гострою, більш, ніж годину – насиченою, а взагалі – цілком змістовною, за винятком тих моментів, які пані Терен самій поки що незрозумілі на початку нової роботи, та вона не втрачає оптимізму.

Одним з таких моментів поки що є відсутність приміщення для інституції, яка була започаткована спеціальним законом у Верховній Раді України аж два роки тому (багато за цей час спливло, як ми знаємо, не тільки води, але й нерухомості, та тут не про це).

Отже, ось що дослівно сказали присутні особи.

Юрій Рибачук:

– Очікування від цього інституту надзвичайно великі: рішуче просування українських книжок на світовий рівень, промоція української літератури і читання, виділення грантів на переклади і так далі, і так далі…

Татяна Терен:

– Вже сьогодні ми можемо говорити про певні напрямки діяльності, які передбачені і у Статуті, і у моїй програмі…. Український інститут книги передбачається як єдиний центр, який зможе консолідувати і об’єднати усіх учасників українського книжкового ринку… Я планую, що ми будемо робити дійсно такі розширені зустрічі з видавцями, з перекладачами, письменниками, бібліотекарями. Настуний напрямок – це представлення України, українських письменників, книжок за кордоном і участь в закордонних виставках. Тому з наступного року участь України у Франкфуртському книжковому ярмарку буде координуватися саме Українським інститутом книги… Напрямок, який я сподіваюся зробити також пріорітетним – це напрямок перекладів… Мені дуже б хотілося, щоб Український інститут книги підтримав закордонних перекладачів з української мови… Окрім того, що ми зробимо з’їзди і конгреси цих перекладачів, але дійсно важливий крок – це заснувати премію для тих, хто перекладає за кордоном з української мови… Щодо бібліотек: на початку, я думаю, ми зосередимося на освітніх програмах – семінари, вебінари, ворк-шопи, яких сьогодні потребують бібліотекарі, і залучення для цього не тільки українських спеціалістів, але й закордонних… Ми дійсно потребуємо нових премій, нових конкурсів, нових резиденцій… Ми маємо думати не лише про те, як залучити бюджетні кошти, але й знайти у себе сили, вміння, щоб залучати кошти і грантові, і спонсорські, щоб активізувати оце літературне середовище… Етап розбудовний, етап становлення (Українського інституту книги – прим.ред.) триватиме точно до кінця цього року, але маємо бути готовими, що і весь наступний рік ми будемо займатися його розбудовою – всіх його напрямків, стратегій, планів, виробленням комунікацій…

Олександр Афонін:

– Сьогодні ставки майбутніх працівників інституту прив’язані до ставок працівників музеїв, і сьогодні заробітня плата директорки десь 5, 5 тис грн, посадовий оклад головбуха, який буде розпряджатися навіть не десятками, а сотнями мильйонів грн – 4017 грн… якщо казати про комплектування (аналітики, юридичного відділу – 4000 грн) то ви можете уявити якість цих спеціалістів… ця інституція не може працювати лише за рахунок штатних працівників… сьогодні потрібні підрозділи симпатиків у кожній галузі… сьогодні інститут має стати координуючим центром не тільки тих, хто безпосередньо працює у сфері створення книги, але й споживання… Європа не рахує книжки, які видані, бо видана і непродана книжка – це макулатура… Європейці рахують, скільки книжок продано. Український ринок ми сьогодні оцінюємо – це наші розрахунки, Асоціації видавців – у 110 млн евро на рік. Для порівняння: Німеччина, яка удвічі більше за населенням, має 9,2 млрд евро на рік продажів… Питання книги, питання продажу і питання розвитку – це питання політики держави… Навіть політики ідуть, які приймали закони (щодо імпорту книжкової продукції російського виробництва – прим.ред.) і на Петрівці купують ту ж російську книгу 17-го року, не питаючи у продавця – а звідки у тебе ця книга? Вона що – пройшла комісію експертну Держкомтелерадіо, як вона з’явилася на прилавку?…

Не залишився осторонь від жвавого обговорення і CHERNOZEM: по-перше, щиро поспівчував пані Тетяні; по-друге, висловив побажання звернути більшу увагу на арт-буки українських видавництв, які відображають зростаючий тренд репрезентативності українського сучасного та й (подекуди) традиційного мистецтва. Зауваживши, жартома, що чим більше у книзі іллюстрацій – тем менше треба зусиль для перекладу українського продукту на іноземні мови.

Друге питання від арт-холдингу стосувалося присутності у планах Українського інституту книги продукції на мовах т.з. національних меншин. Враховуючи те, що російська у даному випадку є, фактично, “привілегійованою” у порівнянні з грецькою, польською, ромською, болгарською, білоруською та ін., втрапляючи й понині до наших полиць різними шляхами. А що робити іншим, для яких, як то кажуть, доля ринку повний мізер – невідомо. Але ж книга є не тільки джерелом знань, а й інтимним комунікатором зі своїм особистим корінням, яке у різних українських платників податків, що будуть фінансувати діяльність Інституту, може сягати у різні мовні глибини. Ось що відповіла чинна директорка:

“У питанні літератури національних меншин я думаю у двох напряках. Перший стосується тієї ж таки державної програми “Українська книга”… для нас дуже важливо сформулювати и обговорити ось ці напрямки, за якими программа може підтримувати українських видавців сьогодні… я думаю, що ось цей момент дійсно важливий і правильний, він у цій програмі має бути передбачений, тому що це питання актуально і ні у кого не виникає сумнівів. А другий напрямок – це моя мрія запровадити систему малих грантів, куди ми будемо залучати кошти небюджетні”.