neimovirni-1400x90

Про розкриття важливих тем в анімації та повагу до власної праці розповіла Анастасія Верлінська

chernozem.info 06.09.2019
Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to
Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to

4-го вересня розпочався Міжнародний фестиваль анімації та медіа-мистецтва LINOLEUM Триватиме він до 8-го вересня, до програми входять міжнародний та український конкурси, експериментальна, дитяча анімації, а також конкурс комерційної анімації. В IZONE щодня проходитимуть лекції та майстер-класи від українських та зарубіжних героїв індустрії. А видавництво ArtHuss готує книгу Річарда Вільямса “Анімація. Посібник з виживання”. Анастасія Верлінська, програмна директорка LINOLEUM, розповіла Chornozem.info про анімацію в Україні, її глядачів, та дала корисні поради для новачків у цій сфері.

– Настю, скільки років ти вже займаєшся фестивалем? Які позитивні зміни відбулися з ним за цей час?

– Займаюся з 2014-го року, від початку його створення, програмним директором працюю з 2016-го. А фестиваль взагалі таким, напевно, проривним став тільки минулого року. Тому що ми почали їздити містами України, робити безкоштовні покази конкурсних програм. Я завжди їздила з показами, щоби розповідати про ці фільми. Недостатньо просто показати. Це незалежна анімація. Люди в інших містах асоціюють її з “зараз ми прийдемо подивимось мультики”, а там – фільм, де все так ніби по-дитячому, по-доброму намальовано, а в кінці одному з героїв відрубують голову. Минулого року він був у конкурсі, цього року він у цій програмі. Звісно, люди не звикли до такого.

Коли ти в цій сфері, то вважаєш, що всі все знають, а насправді це не так. Насправді 90 відсотків населення взагалі не розуміють, що таке анімація, що таке анімація для дорослих, аби не плутати це з якоюсь еротикою чи з чимось таким. Тому завжди після кожного показу я розповідала, чому цей фільм такий, про що цей фільм. Були і гострополітичні фільми, і на тему насилля, як над жінками, так і над дітьми. В анімації значно більше можливостей, щоб розкрити такі теми.

Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to
Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to

– Чи хоч трохи змінюється враження, уявлення про анімацію? Не тих, із креативної сфери, хто розуміє, а звичайних глядачів. Чи спостерігаєш ти якісь зміни, скажімо, за останні три роки?

– Незалежна анімація все-таки інакша. І вона складніша, напевно (для сприйняття, я маю на увазі). Тому ставлення змінюється, але я дуже сумніваюся, що воно зміниться у більшості людей. Вони поки що думають, що така анімація це нішовий продукт. Його можна популяризувати, але навіть коли ти це робитимеш, то за рахунок якоїсь комерції. Для прикладу: ми робимо покази еротичної анімації, покази про жінок. Тобто, такі тематичні підбірки, які можуть зацікавити не тільки людину, яка любить анімацію, а взагалі будь-якого глядача. Треба придумувати щось таке, аби людина потихеньку змінювала сприйняття. Та ж сама еротична анімація непрості теми підіймає, це і сприйняття свого тіла, сексуальності, і гендерні питання. Глядач почув слово “еротика”, приходить, а там трошки інакші фільми, і це може хоч трохи його сприйняття змінити.

Не хочу робити якісь прогнози. Поступово сфера росте, і вона буде так рости, якщо ми будемо їздити кожного року, навіть приїжджати в ті самі міста, в ті самі локації, куди вже буде приходити більше людей. Є різниця між містами. Наприклад, у Львові зібрався цілий натовп глядачів на показ. А є міста, де було мало людей, але з ними було дуже цікаво проводити дискусії опісля. Тому що люди такого не бачили, всім цікаво, вони запитували про все.

Пам’ятаю, у Запоріжжі теж було дуже багато людей, але двоє хлопців, уже дорослих вийшли з показу. Не змогли додивитися фільм, який був про зґвалтування, не витримали і пішли. Це був єдиний раз, коли хтось йшов з показу. Анімація може дуже сильно вразити, напевно, на рівні документального фільму. В документальних фільмах іноді щось неможливо показати. В ігрових кіно можна показати, але ти одразу зрозумієш, що це фальшиве. А в анімації це все можна зробити так що в тебе просто уява вибухне. Передати, наприклад, у момент зґвалтування відчуття людини. Не сам процес показати, а те, що всередині відбувається – отакі речі може зробити анімація. І це матиме більш ефектний вплив.

Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to
Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to

– У рамках фестивалю проходить конкурсна програма комерційної анімації. На жаль, український ринок поки погано розуміє специфіку анімаційної сфери, замовники цього продукту часто не готові відповідно платити за нього. Як вважаєш, що потрібно, аби це змінити?

Це не зміниться, поки наші чудові аніматори не зберуться всі разом і не скажуть: “Наша мінімальна ставка по всій країні за хвилину така”. Ти маєш сам поважати свою роботу, якщо ти крутий спеціаліст і робиш круті ролики. У нас є такі люди: один назвав одну ціну, другий дізнався, яку ціну назвав той, назвав меншу, щоб забрати замовлення. Тому це, мені здається, від всіх нас, від менталітету залежить.

В Україні досі незвіданий цей анімаційний ринок. Мало хто кого знає. Хтось тільки починає, хтось вже давно займається анімацією. Більшість працює на закордонних замовників. Тому що дуже часто не платять, інколи кидають на гроші. Звісно, є успішні співробітництва українських продакшнів з українськими клієнтами. Наприклад, Skilz – невелика продакшн-компанія, яка спеціалізується на мапінгу, моушн-дизайні. Для концерту DZIDZIO вони робили масштабну візуалізацію всього, що відбувалося на екрані. І це вийшло круто. Отакі колаборації цікаві. Львівська команда AND ACTION займається рекламою, знімають не тільки ігрові ролики, а й анімаційні. Мені здається, це все тільки починається, все це дуже повільне, але воно йде і буде йти. Головне – поважати себе. Якщо ти справді талановита людина, чому ти маєш працювати за копійки, якщо ти робиш класний продукт? І так само людина, яка робить замовлення і не розуміє цін, нехай теж подумає, чи хотіла б вона, щоб їй стільки заплатили за такий об’єм робіт. Це все-таки, більш людський фактор.

– Ти рекомендувала для Telegraph.desigh кращі, на твою думку, роботи в рамках цьогорічного фестивалю, на які варто звернути увагу. А які лекції та майстер-класи порадиш обов’язково відвідати?

– Я би радила в першу чергу йти на іноземців. Ми не просто так їх сюди привозимо. Це люди з іншим світосприйняттям, іншим досвідом, його багато, вони мають чим поділитися. Якщо в нас роблять якісь схожі івенти, виступають часто одні й ті ж люди. Тому їх буде змога побачити ще деінде. А чи приїдуть іноземні гості сюди ще раз – хтозна. І хтозна, чи буде змога з ними поговорити. Вони абсолютно відкриті до спілкування, раді ділитися думками.

Сьогодні (5 вересня, прим. редактора) виступає Тюнде Фолленбрук. Це неймовірна дівчина, їй 29 років, вона вже продюсерка студії, працювала на фестивалі KLIK в Амстердамі. Він зараз об’єднався з іншим голландським у величезний Kaboom Animation Festival. Тюнде працювала там як кураторка програм. Вона є одною з редакторок, напевно, найбільшого видання про анімацію – Cartoon Brew. І вона має великий досвід пітчингу проектів. Це те, чого нам насправді бракує: як правильно презентувати свій проект, як його захистити, що треба при цьому показати, а що не варто показувати.

Нікіта Діакур (виступає 6-го вересня, прим. редактора) Мені до сих пір складно розібратися в його техніці (сміється), тому що там і програмування, і моделювання, все разом. І нарешті я його привезла, щоб і самій зрозуміти, як же він створює свої анімації. Обидві його роботи “Ugly” і “Fest” брали участь у конкурсних програмах нашого фестивалю два роки підряд. Коли вийшов цей його перший “Ugly”, він був не схожий на жодний анімаційний фільм. І насправді був страшненький. Тобто, ця назва – не просто так. Там дійсно страшненькі персонажі, нещасний кіт ходить. Багато хто дивися цей фільм і взагалі не міг зрозуміти, що це таке і навіщо це дивитися. Але насправді він цим і приваблює – бо це щось нестандартне і цікаве. Нікіта дуже багато експериментує і нарешті розкаже про симуляції, програмування, яке він створює для роботи.

Міхал Бобровські, член журі (виступить 7-го вересня, прим. редактора). Він пов’язаний зі стоп-моушн анімацією, але не як аніматор, а як куратор, історик, дослідник. Він написав книгу “Пропаганда, ідеологія, анімація. Спотворені мрії історії”, яку презентуватиме в рамках фестивалю. Людина з колосальним багажем знань. Із ним так само можна поговорити, якщо не на якісь технічні теми, то загалом про цю сферу. Він також засновник Міжнародного фестивалю StopTrik. Це фестиваль стоп-моушн анімації, що проходить у Польщі та Словенії.

При всій любові та повазі до наших авторів, я все-таки раджу послухати іноземців. А вітчизняні можуть поділитися про те, що в українських реаліях відбувається. Це теж не менш важливо, особливо для початківців, які не знають, куди йти, що робити далі. Що обрати з інших лекцій – це вже залежить від людини, що її більше цікавить. Вони дуже різні. Програма поділена на медіа-арт та на анімацію. З анімації є технічні лекції або більш загальні, тому вибір залежить від інтересів.

Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to
Фото: Роман Шаламов, Володимир Чеппель з repor.to

– Цьогорічна тема фестивалю – “Точки дотику”. Минулорічна – “Кордони, що зникають”. Прослідковується логічна послідовність, тема дійсно актуальна для сучасного суспільства. Чи є вже ідеї, якою тема буде наступного року?

– Чесно, народження цієї теми завжди дуже складне. Тому що воно має бути лаконічним, коротким і влучним. Не можу сказати, що я та людина, яка дуже слідкує за тим, що взагалі відбувається в політиці, в таких речах. Якщо я почну ще цим цікавитися, точно зійду з глузду (сміється). У процесі підготовки до фестивалю я більше ні про що не думаю. Тому ми це робимо командно. Я можу накидати якісь варіанти, і далі ми вже з командою вибираємо, як це сформулювати. Так народились “Точки дотику”, що буде далі, – я, напевно, буду вже думати після фестивалю, бо це доволі спонтанно виходить. Ми не плануємо цього. Десь під кінець року ми аналізуємо, що відбулося, вже розуміємо, що буде наступного року, і від того відштовхуємося.

Нагадуємо, що 9-го вересня у видавництві ArtHuss вийде кнгиа Річарда Вільямса “Анімація. Посібник з виживання”. Оформити передзамовлення зі знижкою можна на сайті видавництва.

________________________________________________________

  • Animation basics — практичний курс із вивчення основ анімації. Освоївши фундаментальні принципи руху, зможете створювати виразну анімацію у 2D, 3D, кіно, мультфільмах, стоп моушні, геймі та моушн дизайні. Старт курсу у січні 2020.
  • Якщо ви хочете створювати персонажів, якому повірять, як собі — вам на курс Animation. Body mechanics. Три місяці на те, щоб зрозуміти, як працює анімаційна фізика: впізнаваність рухів та ритмів, механіка та мова тіла, експерименти з вагою, додержання балансу. Старт курсу 22 жовтня

________________________________________________________

Більше про дизайн та анімацію — в книгах:

Теми анімація

Матеріали на схожі теми

Коментарі